Його згадують як великого життєлюба, надійного товариша і патріота України. 4 липня у Черкасах прощаються з 22-річним бойовим медиком з Черкас Артемом Суховієм.
Аби провести військовослужбовця в останню путь, на площі Слави зібралися рідні, близькі, побратими, друзі та небайдужі містяни, повідомила кореспондентка Суспільного Наталі Соколан з місця події.
Загинув Артем Суховій 27 червня внаслідок ракетного удару на Донеччині.
Олег Толмачов воював у одному взводі.
"До своїх обов'язків бойового медика він ставився дуже відповідально. Постійно вдосконалював свої вміння надавати першу допомогу пораненим. Дуже вміло це робив, виводив з-під обстрілів поранених бійців", — розповів він.
Як людина Артем був душею компанії, хорошим другом та вірним побратимом, додав Олег:
"Я з ним товаришував і до війни, із його 16 років. З випускного класу він доєднався до азовського руху в Черкасах, брав участь у громадсько-політичному русі. За ці роки він змужнів. Я пам'ятаю його ще юнаком, бачив, як він ріс. У нього можна було багато чому повчитися. Був дуже життєрадісний, любив своє місто й друзів".
Роман Щибря хрестив сина Артема — Макара. Нині хлопчикові три роки.
"Ми були з ним знайомі 2015 року, разом займалися громадською діяльністю, дружили, підтримували один одного. Він дуже любив жити, завжди організував довкола себе друзів. Останню відпустку він провів так, наче відчував, що щось трапиться, як востаннє", — розповів він.
За словами Романа, Артем намагався зробити так, щоб війна швидше закінчилася і своїм прикладом надихав інших.
"Він на фронті часто потрапляв у небезпечні ситуації і виходив із них живим. Його смерть була неочікуваною для всіх", — додав він.
Військовий капелан, отець Назарій звернувся до присутніх із проханням пам'ятати про воїнів і цінувати їхній подвиг:
"Я дивлюся на роки його народження і бачу, що це досить молодий юнак. Разом із тим він досвідчений і мужній чоловік, який своїм прикладом може повчити ще багато кого. Сьогодні я хотів би звернутися зі словами співчуття до родини, але також зі словами, які я почув від воїна, який приїхав сюди: «Я приїхав сюди на десять днів з-під Бахмута і мене так тут трусить. Як так — ми там стоїмо під такими обстрілами, воюємо проти росіян, а я сюди повертаюся — тут російська мова, російська музика, мої друзі й рідні ходять до російської церкви. Я краще поїду туди, на фронт, там мені легше». Життя Артема нахабно забрали росіяни. Ми повинні пам'ятати про наших воїнів, щоб вони знали, куди можуть повернутися. Тут снаряди не падають і наш обов'язок — воювати тут за Україну свідомо, щоб у нашій свідомості вона прокидалася. Ми повинні пам'ятати, що наше життя викупляється життями тисяч наших воїнів".
Світлана Панченко чотири роки тому була ведучою на весіллі Артема.
"Вони з Машею були такі молоді й закохані. Він тоді хоча й був такий юний, 18 років, але безмежно закоханий і рішуче налаштований на одруження. На весілля зібралися всі друзі, бажали їм щасливого життя", — розповіла вона.
Попри юні роки, Артем запам'ятався їй зрілим, мужнім і дуже патріотичним, зазначила пані Світлана.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
