Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги "Гіппократ" у Харкові вже понад рік працює без директора — очільник центру Роман Марабян став на захист України на початку повномасштабної війни. Нині у центрі лікують дітей, відновлюють після операцій немовлят та допомагають батькам психологічно. Паралельно з цим працівники центру вірять у перемогу і скоріше повернення Марабяна на робоче місце у Харкові.
Про те, як лікарям вдалося відновити роботу, поки директор служить у війську — читайте у матеріалі.
Як проходять заняття та хто відвідує центр
"Гіппократ" відновив свою роботу остаточно після весняного контрнаступу Сил оборони України. Медики згадують, як перші два тижні на початку вторгнення працювали під обстрілами, а вже у березня 16 дітей, позбавлених батьківської опіки, та 30 працівників — евакуювали до Німеччини, говорить завідувачка відділення медичної реабілітації Віта Туренко.
Серед тих, хто нині відвідує центр — 9-місячна Катерина. Дитину у "Гіппократі" вчать сидіти, стояти та перевертатися з одного боку на інший, каже фізична терапевтка Анна Сосницька, яка займається з дівчинкою.
"Вона вже може стояти. Сидячи ми теж з нею робимо вправи — вона дотягується до іграшок, які перед нею лежать", — пояснює терапевтка.
У дівчинки — синдром Дауна та проблеми із серцем, розповідає мама Каті, Анна Османова. Нещодавно її дитина перенесла операцію, тож тепер вони відвідують центр, в якому Катерині допомагають із реабілітацією.
"Сенсорна інтеграція — малечу вчать відчувати. Дітки із синдромом Дауна іноді не можуть відчувати частини тіла, себе не можуть. Ми проходимо і такий предмет. Моя дитина почала впевненіше сидіти, моя дитина стала краще спати", — говорить Анна Османова.
З півтора року у центрі займається і син Олени Белевцової — дитина також має синдром Дауна.
"Півтора року нас не було у Харкові — повернулися, дуже сумували. Ми просиділи в селі, ніяких занять не було, трохи відстали ми. Думаю, що надолужимо", — говорить Олена.
Тричі на тиждень до центру сина приводить Анастасія Матющенко.
"Йому 5 з половиною років, синдром Дауна. Тут добре, діти між собою спілкуються. Дітей навчають сидіти, розмовляти, є сенсорна кімната. Ми виїжджали, були у Польщі, але були недовго — вдома є вдома. Повернулися — одразу сюди подзвонила. Мені самій важко навчити розмовляти, наприклад — у таких моментах я не фахівець", — каже Анастасія.
"Сподіваюсь, що ми потрібні"
Нині у "Гіппократі" працює близько 20 людей — це лікарі, корекційні педагоги та інший медперсонал, каже завідувачка відділення медичної реабілітації Віта Туренко.
"Нас залишилося не так багато підтримувати життя нашого закладу. Ми відновили роботу нашого реабілітаційного відділення. Це були такі крихти, тому що дітей залишилося дуже мало", — говорить Туренко.
Центр спеціалізується на допомозі важкохворим дітям та тим, які мають проблеми з розвитком.
"Багато з цих дітей разом із батьками поїхали у більш безпечні місця, але частина дітей та батьків залишилися. І коли ми відновили роботу, все було дуже нестабільно — ми мали страхи щодо безпечного перебування в закладі. Нам дзвонили, до нас приходили, просили активніше працювати", — каже завідувачка відділення.
Нині у центрі не працює стаціонар, через що "Гіппократ" не може прийняти дітей з районів області.
"Десь 18-20 сімей щоденно до нас приходять в амбулаторному режимі. Стаціонар не працює — це наша біда, тому що ми не можемо. Ще нам не дозволяє наш департамент діточок із районів області, сільської місцевості взяти — щоб їм теж допомагати. Але запит є на таку допомогу. Будемо чекати на більш спокійний час, на закінчення війни", — говорить Туренко.
За словами лікарки, нині є багато дітей із проблемами розвитку — це ті, хто народився під час війни.
"Я сподіваюся, що ми дуже потрібні. Приходять, питають, записуються. Багато дітей раннього віку, які народжувалися вже під час війни, мають проблеми з розвитком — ми надаємо допомогу і таким дітям", — каже працівниця центру.
Крім медиків, у центрі працює персонал, який забезпечує його роботу: підтримує стан будівлі, стежить за наданням світла, води та тепла. Команда медиків налічує двоє лікарів, п'ять фізичних терапевтів, які раніше були медсестрами, а також шестеро корекційних педагогів.
"Багато виїхали з нашими дітками — 16 дітей залишилися без батьківської опіки. З ними поїхала наша заступниця директора, лікарі, медичні сестри, інший персонал. Такі діти дуже важкохворі, потребують спеціального догляду. Виїхали близько 30 працівників: медичних, педагогічних, санітарок", — говорить Віта Туренко.
Кількість родин, яким надавали допомогу ще кілька років тому — до початку пандемії COVID-19 — близько 400 родин.
"Це діти Харківського регіону, були у нас і діти-переселенці. Якщо казати за минулий рік, то з того моменту, як ми відновили роботу — 98 сімей. На сьогодні вже ми набираємо оберти", — каже завідувачка відділення медичної реабілітації.
До "Гіппократу" також привозять дітей з Пісочина, Бабаїв, Нової Водолаги, Дергачів та інших населених пунктів Харківщини.
"Він нас контролює, тримає руку на пульсі"
Директор центру Роман Марабян пішов на фронт у перші дні вторгнення, проте на зв'язку зі своїми колегами він щодня.
"Він тримає руку на пульсі. Він людина мотивована, енергійна, дуже любить дітей. Кожен день, а то й декілька разів на день з різних питань з ним на зв’язку. Він контролює нас, він нам підказує. Ми шукаємо разом друзів-спонсорів, хто нам допомагає підтримувати життя нашого закладу", — каже Віта Туренко.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
