Десантники 81-ї бригади під час сесії міськради 14 червня отримали відзнаки "Захисник України. Герой міста Суми". Бійці розказали, як дали відсіч окупантам біля колишнього артучилища в Сумах.
Десантники 81-ї окремої аеромобільної бригади разом з територіальною обороною прийняли бій під колишнім артучилищем у перший день повномасштабного вторгнення. Майже півтора року потому бійці повернулися на місце бою.
Руслан Автономов Bumblebee, боєць 81-ї бригади, мешкає у Сумах. А от більшість його побратимів останній раз були тут під час бою 24 лютого. Місцевість бійці згадали, події, що відбувалися тоді в місті — також.
"Ми спочатку поїхали по окружній, повернули наліво і зі сторони роменської траси зайняли перший рубіж. Це саме наша рота. Зустріли першу колону противника, дали їм бій. В нас сили були нерівні", — розповідає Сергій Кочерга "Шопен", боєць.
Перший бій в Сумах біля колишнього артучилища був вже вдень 24 лютого. Тоді стало відомо про шістьох поранених і трьох загиблих. Другий розпочався ввечері. На той момент, згадує Сергій, його рота встигла з’єднатися із бійцями, що розташувалися біля Кадетського корпусу. О другій ночі, говорить чоловік, зустріли чергову російську колону:
"Під’їжджає навпроти моєї машини, відкриваються двері, вилазить чи сержант, чи солдат російський і говорить: "Парни, ви откудава, дайте проехать". Піднімає голову, а я якраз в цей момент навертаю на обличчя пушку. Він зрозумів, що це не його хлопці, побачив прапор, закриває двері, включає задню передачу, але не встиг, ми вже почали вести вогонь, буквально три хвилини і вони всі вже горять".
"Мені, получається, з тилу зайшла російська колона. Якраз там хлопці її розбили. Я пам’ятаю той момент, коли хотів розвернути пушку назад, щоб допомогти хлопцям, але через ці дерева не зміг", — каже Анатолій Василенюк "Карасик", боєць.
"Мене як ранило, я упав, де машина проїхала. Зверху стали по мені стріляти, по бронежилету. Я кричу: "Тільки не ноги!". Я вже був поранений, була поранена рука і нога", — говорить Анатолій Потапчук "Шейх", боєць.
"Ми не розуміли — де хто. Де ворог, а де друг. ТРО, люди ходили в цивільному одязі, з автоматами в руках: де він його взяв, хто він такий", — додає "Шопен".
У тому бою військовослужбовці втратили п’ятьох побратимів.
"Згадуються загиблі хлопці. Одразу ж, миттєво, згадується той бій, який ми дали. А як деякі писали в Фейсбуці "Хлопці з порожніми очима". У нас не було порожніх очей. В нас були хлопці, які пройшли не один рік війни і побачили дуже багато", — говорить Руслан Автономов.
Біля дерева, що під колишнім артучилищем — український прапор та штучні квіти. Саме на цьому місці загинули Андрій Пархоменко, Євген Єфименко, Олег Кулаковський, Іван Ковальов та Владислав Підосічний. Пізніше, каже Руслан Bumblebee, на місці загибелі встановлять пам’ятний знак. А поки ж – побратими залишають надписи на державному прапорі – на пам’ять.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
