У Липовці на Вінниччині попрощалися із полеглим бойовим медиком полку "Азов" Олексієм Мазуром на псевдо "Родео". Він загинув 8 червня 2023 року, рятуючи пораненого побратима, у селі Мала Токмачка на Запоріжжі. Захисникові було 28 років. Він – єдиний син у матері.
Боронити Україну захисник пішов 2015 року, розповів його дядько Андрій Григорук, який служить у складі добробатів із 2014 року. Каже, що племінник рвався захищати Батьківщину від початку російської агресії.
"Щоб потрапити на війну, хлопці за нього аналізи здавали, бо він не пройшов би ніяк. Все таки домігся свого. Як я його не просив, але він був доросли та прийняв вольове рішення. Просив, щоб я його до себе забрав, але я не міг наважитись взяти з собою", – каже Андрій Григорук.
Олексій не мав шансів потрапити на фронт, бо в дитинстві переніс онкологічне захворювання, розповідає тітка загиблого.
"Коли він одужав, сказав: "Мамочка, Бог мені повернув життя, щоб я рятував інших". Тому він пішов на медика. Із 2015 року він на війні. Спочатку був у "Святій Марії" (добровольчий батальйон спецпризначення – ред.), потім – в "Азові". Проходив місяць тому злагодження під Києвом, був інструктором, навчав. Серед його друзів-медиків з "Азову" залишилися двоє, він тринадцятий, хто загинув", – говорить тітка загиблого Валентина Григорук.
Як військовий медик Олексій врятував сотні життів особисто і навчив робити цього інших, розповів його побратим, бойовий медик Ярослав.
"Я був в Маріуполі і він мені дуже допомагав, він дуже розумним був, багато знав, вчив. В мене були проблеми з медициною, він мене вчив. Дуже багато знав, і досвіду передав. Ця втрата звичайно велика, як на людському рівні, так і для нашої бригади. Я дуже йому вдячний, я не забуду, я буду мститися до нього до кінця. Він до останнього за всіх боровся", – каже Ярослав.
"Льоша був дуже хорошою людиною, дуже любив спорт – баскетбол, футбол. Завжди був веселим, ніколи не зробив нічого поганого. У нього було дуже активне життя, він просто не міг стояти осторонь й дивитися, тим паче, що дядько у нього воює. Він дуже любив життя", – говорить однокласник оборонця Володимир Худацький.
Цієї весни Олексій Мазур одружився. Після поранення і травм ноги міг залишитися у тилу. Але обрав службу, рятував поранених і був професіоналом у своїй справі.
Вчора, 12 червня, з Олексієм Мазуром попрощалися у Михайлівському соборі, у Києві та на центральній площі рідного міста – Липовця. Сьогодні – відспівали на подвір'ї будинку, де виріс і звідки пішов боронити Батьківщину.
Живим коридором на колінах друзі, рідні та знайомі провели бойового медика в останню дорогу. Поховали захисника на місцевому кладовищі.
