Як себе розвивати старшокласникам, ліцеїстам, студентам у час повномасштабної війни?Куди піти? З ким поспілкуватися? Де знайти відповіді на сотні запитань? Де знайти однодумців і друзів? Як захистити себе морально і фізично?
Про це в інтерв’ю Суспільному розповів Юрій Семчук, директор Луцького міського молодіжного центру.
– Хто така молодь? Який це віковий ценз?
Законом України передбачено, що молодь – це 14-35. Це така вікова категорія в нас в Україні. Хоча, у Європі вона відрізняється: вона може бути 14-27, але в нас вона така.
– Розкажіть, як відбуваються навчання молоді, вишколи?
Наш центр запрацював минулого року, коли почалася повномасштабна війна, розпочалися курси домедичної допомоги, психологічної, основи поводження зі зброєю. І на їхній основі організували військові вишколи. Не вистачало людей на фронті на “нулі” і вони поїхали “на нуль”. І цей проєкт трошки “приліг” і він забувся. А ось в цьому році ми його відновили і зробили саме військові вишколи для молоді.
– Скільки таких інструкторів вам вже вдалося підготувати?
В нас вже є 15 інструкторів, які готові вчити, виїжджати на локацію, в школи, в університети, приймати тут молодь і навчати їх. Звісно, це під керівництвом все інструктора, який керує процесом, виставляє локації, координує процес, який відбувається.
– Як ви обирали цих 15 людей? На які критерії звертали увагу? Чи кожен міг потрапити?
Ми думали, до кого звернутися, куди піти. І ми знаємо, що в нас є Волинський національний університет імені Лесі Українки. Це студенти від першого по п'ятий курс, які виявили бажання навчитися і передавати ці знання іншим. Наше навчання розділяється на декілька типів: перший – це підготовчий, де люди ознайомлюються базово зі зброєю та медициною.
– Ви згадували про вашого тренера американця – ветерана морської піхоти. Що можете про нього більше сказати? Як він взагалі потрапив до нас? Як він сприймає сьогодні українців?
Він приїхав з Америки на Схід, допомогти дітям. Він почав свою роботу з інтернатів на Донбасі. Ті міста розбомбили, й він був змушений повернутися в наше місто і розпочати цю справу тут.
Він волонтер. Він за свої гроші приїхав в Україну та живе тут. Йому ніхто за це не платить. І він готовий зробити все максимально від себе, щоб ця війна швидше зупинилась.
– Які етапи навчання у вашому проєкті?
Дуже багато дисциплін військових: топографія, тактика, зброя, медицина. Їх десятки є, цих навчань. І ми намагаємося робити наші заняття різними. Сьогодні вони вивчають тактику, завтра – топографію, післязавтра – медицину. Тобто, ми маємо собі їх планувати, щоб вони були різні. На базі нашого молодіжного центру зробили гурток, де молодь тричі на тиждень може прийти й займатися.
– У вас ще були тренування на військовому полігоні. Чим ці від тих відрізняються?
Це вже були практичні стрільби з вогнепальної зброї – з автомата “Калашникова”. І, направду, це було на "стресостійкість". Не всі діти змогли вистрілити, направду. Були такі діти, які казали: “Я не буду стріляти. Для мене це стрес”. Просто навіть при інструкторі в мішень вистрілити для них дуже складно.
– Ви ще розповідали про свій проєкт, що він має певну унікальність, якої в інших громадах немає. Розкажіть, будь ласка, більше про це.
Ідея така: починаються канікули. І студенти та молодь, які в нас проходили вишкіл, їдуть додому. Ми кажемо: “Ти навчився. Приїжджаєш до себе додому — навчи ще двох-трьох друзів”. І тоді ця мережа нашого національно-патріотичного виховання, вона розійдеться швидше, ніж би ми просували в школах, чи університети.
– У Вас ще окрім цього є теж і підлітковий клуб, який ви популяризуєте. Розкажіть трішки про нього.
Теж такі проєкти народилися під час війни, коли ми навчали дорослих захищати себе, а вони приходили з дітьми й не мали, де їх залишити. Чому ми займаємося тільки з дорослими? Діти теж потребують уваги. Вони теж потребують певних знань. Як дитина може допомогти своїм батькам в якійсь певній ситуації: накласти джгут чи обробити рану? Їх теж треба було вчити цьому.
І на цьому етапі виник проєкт – підлітковий клуб, де їх почали навчати. Це не просто клуб, де вони граються, вони кожного разу отримують певні знання.
– Курси самооборони. Ви вже, певно, з рік часу чи більше їх ведете. Там, до речі, і не тільки підлітки, я бачив.
Коли людина пройшла певний курс 10 занять – можливо, вона не навчилася майстерності якоїсь, але вона психологічно впевнена, що їй вже не так страшно, як їй було до цього. Після того, як вони пройшли цей курс, вони вже хочуть ходити на якийсь гурток, на якусь спортивну секцію.
А ще одна складова – коли війна почалася така масштабна, люди в паніці. Не працювали, не знали, куди себе діти, реалізувати. На тренуванні вони “відключалися”. І це була така психологічна арт-терапія для всіх.
– Ви постійно в оточенні молоді. Спілкуєтеся з ними, багато різних проєктів, різних заходів. Як змінилася наша молодь?
Звісно змінилася. Не можна сказати, що вони були такі… Вони розуміють свою відповідальність і свій вклад. Вони намагаються волонтерити. Про волонтерство, можливо, п'ять років назад не так молодь знала і долучалася. Тому, що кожен, то сітки плете, то на локації допомагає. Кожен знаходить свій напрямок і своє волонтерство. Він розуміє: якщо він навіть не може цим допомогти – він покладе 100-200 гривень на ЗСУ на якомусь заході для того, щоб підтримати нашу Україну.
– Сьогодні Луцький міський молодіжний центр – це яка структура? Розкажіть трішки більше. Кому підпорядковується? Скільки у Вас людей працює з молоддю?
Луцький міський молодіжний центр – це є комунальний заклад при Луцькій міській раді і ми підпорядковуємося Департаменту молоді та спорту. Ми б самі не могли досягнути того успіху, який в нас зараз є. У нас дуже сильна команда в Департаменті. Направду, нам довіряють, допомагають. Спільно з іншими комунальними закладами ми творимо наші проєкт.
– А як щодо фінансування у період повномасштабної війни? Воно змінилося?
Коли почалась війна – було дуже складно з проплатами для заходів. Рахунки були заблоковані у казначействі. Нам допомагали меценати для проведення якихось наших заходів. Дякуючи їм, ми продовжували свою діяльність. Нині ми вже входимо в більш такий звичайний режим.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
