Назви населених пунктів та об’єктів топоніміки, які не відповідають стандартам державної мови, мають бути перейменовані. На цьому в етері Суспільне. Спротив наголосив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. За пів року органи місцевого самоврядування мають подати свої варіанти нових назв Нацкомісії — того вимагає закон "Про географічні назви" щодо деколонізації топонімії, підписаний президентом у квітні 2023 року.
Перейменування — вимога законодавства
Тарас Кремінь заначив, що у 2019 році був прийнятий закон про мову, 41 стаття якого визначає застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки. У ньому прописано, що: "географічні назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів виконуються виключно державною мовою".
"Ще два роки тому я створив орієнтовний перелік назв населених пунктів, які, на мою думку, з точки зору українського філолога, не відповідають нормам сучасної української літературної мови. Серед таких населених пунктів: Спокойствіє, Надеждівка, Переводчикове, Луч і багато інших. Це було обґрунтовано й унормовано, для цього треба подивитися хоча б словник української мови, незалежно від року видання і зрозуміти, що це чисті російськомовні покручі, які, на превеликий жаль, з'явилися на мапі України у XX столітті", — зауважив він.
Уповноважений із захисту державної мови підкреслив, що перейменування цих топонімів передбачає і підписаний президентом у квітні 2023 року закон про внесення змін до Закону України "Про географічні назви” щодо деколонізації та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах:
"Зараз триває надзвичайно активно процес перейменування вулиць, скверів, парків, перейменовуються назви державних підприємств, комунальних установ, знімаються пам'ятники, прибираються меморіальні дошки, таблички, присвячені різним персонажам XX і XIX століття. Але разом із тим, відповідно до цього закону, географічні об'єкти, які мають русифіковані назви, наприклад — це фрагмент цього закону — Южне, Сєвєродонецьк, Южноукраїнськ, мають змінити їх відповідно до українського правопису або ж повернути історичне найменування".
Він наголосив, що законом визначено шість місяців, аби органи місцевої влади й місцевого самоврядування подали свої пропозиції щодо перейменування Національній комісії зі стандартів державної мови, щоб там їх перевірили на відповідність стандартам української мови. "І потім — приймати відповідні рішення. Ця дискусія триває дуже давно і мені дуже прикро, що молодь, яка сьогодні обіймає посади в органах місцевого самоврядування, не хоче і не знає своєї історії. Ми точно знаємо, що перша назва міста, де побудовано Південноукраїнську АЕС, називалося Гардом, що Первомайськ був Богополем. Ми прекрасно знаємо і про інші історичні об'єкти, які викликають здивування у професійно-історичної спільноти. Разом із тим не забуваємо, що Україна належить нам, значить і назви повинні бути українські", — акцентував Тарас Кремінь.
Робота ВРУ щодо перейменування назв міст
Верховна Рада проголосувала закон, зокрема на виконання рекомендацій, оприлюднених два роки тому. Тарас Кремінь зауважив, що він був серед тих, хто подавав свої пропозиції до документа, які підтримали народні обранці:
"Не можуть бути десятки покручів у назвах наших населених пунктів. Ми повинні прийняти для себе остаточне рішення: ми приймаємо рішення з 1991 року і стосовно того, якою повинна бути державна мовна політика, як нам захищати українську мову в закладах освіти, якою мовою повинні спілкуватися чиновники. Тому і назви населених пунктів — це один із компонентів ефективної імплементації закону і про мову і про деколонізацію".
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
