6 липня 2014 року українські війська підняли прапор над звільненим від бойовиків "ДНР" Бахмутом.
В окупації Бахмут, який тоді ще мав назву Артемівськ, прожив близько 3 місяців. Все почалося з проросійських мітингів та закликів від'єднатися від України. Частина місцевого населення підтримала терористів, й 12 квітня над будівлею міськради повісили прапор так званої "ДНР".
"Ніякого ідейного чи політичного сенсу воно не мало. Людина завжди бажає мати горілку по гривні, 62 й ковбасу по 2,10", – розповідає тодішній начальник зв'язку Бахмутського центру забезпечення танковим озброєнням Олексій Сергієнко.
Окрім того, терористи захопили міськвідділ міліції та прокуратуру. Згодом у місті провели незаконний референдум – він проходив лише на 14 дільницях зі 101.
У середині квітня бойовики заблокували місцеву військову частину.
"В основному нас блокували місцеві таксисти. Вони кидали машини, ми, відповідно, не могли проїхати", – згадує тодішній начальник зберігання в/ч Роман Львов.
Бойовики п'ять разів намагалися взяти танкову базу штурмом. При цьому застосовували танк Т-64 та РПГ, з яких розстрілювали військову частину.
"Люди, які були за штурвалом та керували танком, взагалі не мали на увазі, де знаходяться. Це не місцеві люди були", – каже Сергієнко.
Після втечі бойовиків Гіркіна зі Слов’янська вирішили втекти й бойовики з Бахмута. Тікали вони у бік Попасної.
6 липня 2014 року в місто увійшов батальйон МВС "Артемівськ". Згодом – зведені підрозділи ЗСУ. Місто повернулося до мирного життя. Наразі у Бахмуті зареєстровано понад 43 тисячі переселенців.
"У мій дім приїздить чоловік із Горлівки й каже: "Хай Бог милує! Ми приїздимо сюди за вашою пенсією, українською". Ось так вони й виживають", – розповідає мешканка Бахмута Світлана Львова.
Щороку в день визволення Бахмута мешканці міста розгортають 120-метровий синьо-жовтий стяг.
