В день 37 роковин з часу аварії на ЧАЕС 74-річний житомирянин Костянтин Давиденко прийшов до пам’ятника "Пожежним, які врятували світ", щоб вшанувати колег, які загинули під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або померли згодом від наслідків впливу радіації. Ліквідатор розповів Суспільному, як у 1986 році разом з колегами 45 днів виконував завдання у зоні радіаційного забруднення.
Костянтин Давиденко каже: у перші дні після вибуху на ЧАЕС у зону відчуження поїхали майже дві сотні житомирських рятувальників. Сам він на той час працював в обласному управлінні, займаючись споряджанням колег, які їхали на ліквідацію наслідків на ЧАЕС. За 10 днів після вибуху теж написав рапорт і поїхав виконувати завдання у зону радіаційного забруднення.
"Ми відправляли туди, у зону відчуження, всіх – екіпірували, чим могли. У першому загоні рятувальників, які туди поїхали, було все для того, щоб ліквідовувати наслідки аварії на ЧАЕС. Ми піклувалися про те, щоб не було нестачі ні в чому – ні у спорядженні, ні в наявності спеціального екіпірування, ні в їжі. Наш загін тоді поїхав на ЧАЕС після киян і дуже багато зробив. Я ніс службу в Овруцькому та Народицькому районах, захищаючи ці території від мародерів. У тих місцях рівень радіації тоді був дуже високим. Евакуюючись, люди все залишали. Коли ми туди приїхали, там стояли пустки. Людей не було зовсім – аж моторошно було. Тільки здичавілі собаки та коти ходили, яких люди покидали. Ми бачили, що навіть вовки та зайці в села почали заходити. Важко було. Але ми зі своїм завданням впоралися", – говорить ліквідатор.
У зоні радіаційного забруднення Костянтин Давиденко виконував завдання понад 45 днів. Попри високий рівень радіації, жоден з його колег, каже, не відмовився від покладених на них обов'язків.
"Коли показники радіації були дуже високими, я відчував це – з'являвся дуже сильний головний біль і відчувався сильний металевий присмак у роті. Голова крутилася аж до непритомності. Коли рівень радіації спадав, ставало легше. А так, загалом, нічого не відчував. Ми просто ходили із приладами для вимірювання радіації і бачили, що радіація є. Але нам забороняли фіксувати, скільки насправді наші люди отримували опромінення. Ми записували у 5-10 разів менше, ніж показував прилад. Я з дозиметром ходив і всім показував, але при цьому наказував, щоб всі мовчали. Ось такі речі у нас були. Але жоден представник нашої команди, який там був, не сказав, що більше не може виконувати завдання і більше не піде. Всі все робили дуже сумлінно та з усією відповідальністю", – розповідає Костянтин Давиденко.
Перебування у радіаційній зоні для Костянтина та його колег не минуло безслідно: радіація, каже чоловік, вплинула на печінку – ліквідатор хворіє на гепатит, має першу групу інвалідності. Попри це, продовжує працювати на приватному підприємстві, яке створив разом із колишніми колегами.
"Зараз працюю директором підприємства "Пожежний захист" – є таке у Житомирі. Тут працюють колишні працівники пожежної охорони. Ветерани. Так, ми досі працюємо, щоб допомагати людям ліквідовувати пожежі та наслідки цих пожеж. Чотири рази я лікувався в інфарктному відділенні – все це теж, до речі, наслідки Чорнобиля. Незважаючи на це і на мій вік, якщо треба буде, я одразу піднімуся – застосую свій досвід та наснагу і не дам ворогу пробратися сюди, на рідну землю", – каже ліквідатор.
Що відомо
- Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася в ніч на 26 квітня 1986 року. Радіоактивна хмара накрила головним чином Україну, Білорусь і Росію. Загасити пожежу вдалося лише через два тижні. Протягом наступних місяців на ліквідації наслідків аварії працювали близько 250 тисяч людей.
- У 1986 році зведений загін пожежних Житомирщини, який ліквідовував наслідки аварії, налічував 289 рятувальників. У травні 1986 року вони також вступили у боротьбу з радіацією – ліквідовували пожежу безпосередньо на станції, відкачували з-під реактора забруднену воду, подавали воду на бетонування, забезпечували зв'язок та пожежну безпеку у зоні відчуження.
Ще по темі
- "Від величезної температури металеві короби, в яких були "зашиті" кабелі, почали плавитися. Я стояв із пожежним стволом, а зверху на мене капав розпечений свинець" – спогади житомирських ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
- "Ми називали себе смертниками": історія ліквідатора аварії на ЧАЕС Володимира Антоненка з Житомира.
- "Радіація тоді була більше двохсот, ми працювали по п'ять хвилин і мінялися – стояли за стінкою, а потім знову йшли гасити", – ліквідатор з Житомира В'ячеслав Щирий.
- 26 квітня до 35 роковин аварії на ЧАЕС учасники ліквідації аварії та житомиряни біля пам’ятного знака "Чорний біль" висадили 35 кущів троянд.
- Три області – Київську, Житомирську і Чернігівську – кинули туди для виконання всіх складних завдань – ліквідатор аварії на ЧАЕС Борис Чумак з Житомира.
- На станції відпрацював п'ять змін – 38 годин: пожежний-ліквідатор Олег Товянський розповів, у яких умовах ліквідовували аварію на ЧАЕС.
- У 2021 році в Житомирі вперше показали виставку архівних фото з ЧАЕС, зроблених ліквідаторами.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
