Четверте життя Іздрика

Четверте життя Іздрика

Четверте життя Іздрика Julia Weber

Чому журнал "Четвер" - це було круто? Чи зніматиметься Юрій Іздрик у фільмі Ірини Цілик? Про пісні гурту "Ліловий" на вірші поета та музичний проєкт "Нової опери" "Чорнобильдорф" журналісти Суспільного розпитали в Юрія Іздрика.

Ми говоримо в четвер…

– Це символічно…

Чи крапка, поставлена у 2008-му році 30-м номером журналу "Четвер", не перетвориться в кому – у будь-якому вигляді: нежурнальному, антижурнальному?

– Я вважаю, що в будь-якій справі найголовніше – це вчасно вийти з неї. І все, що пов’язане з "Четвергом", – це в мене добре закритий гештальт. Це ціла купа авторів, які, стартувавши з "Четверга", є зараз найкращими представниками української літератури. Журнал "Четвер" – це те (не побоюся цього слова), чим я пишаюся у житті, чим я свою життєву програму виконав. Тому що за моє буття як літератора чи музиканта, чи навіть там художника, не дуже мене гордість проймає, а от "Четвер" – це було круто.

Четверте життя ІздрикаFacebook\Юр Іздрик

Юрій Іздрик.

Якщо йдеться про реінкарнацію "Четверга", то я робив спроби передати цей проєкт в інші руки на конкурсній основі, але ці руки не знайшлися. А бренд має шанси на воскресіння, але це, по-перше, мав би бути хтось із молодих, а, по-друге, однозначно йшлося би не про паперове видання, бо, я думаю, епоха паперових літературних журналів відійшла, це мав би бути якийсь мультимедійний проєкт. Я з радістю віддам неіснуючі авторські права на цей бренд комусь іншому.

Оскільки ти знявся у тизері фільму Ірини Цілик, мені згадався всеукраїнський тур Ізрик-Цілик (2016), про який ти тоді сказав, що це є порушенням твого принципу не робити зайвих рухів (на Громадському ТБ Запоріжжя - ред.). А що для тебе є не робити зайвих рухів?

– Це в ідеалі не робити нічого, чим я й займаюся останні 10 років, вийшовши на пенсію, і у зв'язку з тим почуваюся майже щасливим. Ці 10 років, принаймні до початку так званої епідемії, то були найщасливіші роки мого життя. Але те, що почалося зараз: пандемія, карантин, оце все божевілля – мене якось підкосило, бо я проживаю вже третє моє життя за рахунком, оце моє пенсійне – я його сам собі влаштував і основним його принципом було не робити зайвих рухів.

Я бачу, що мені знову доведеться адаптуватися і вигадувати якесь вочевидь уже четверте життя. І після тримісячного карантину я собі подумав, що не буду відмовлятися від жодних офлайнових пропозицій, натомість відмовляючись від всіх онлайнових, бо невідомо, як воно далі повернеться: торгівля страхами, торгівля вірусами, пандеміями. Я бачу, що за це взялися політики, отже, це не закінчиться вже ніколи, бо це дуже вигідна і хороша торгівля і засіб, як можна без будь-яких репресивних зусиль тримати цілі маси народу в правильному становищі і в покорі.

Невідомо, можливо, більшість наших життєвих практик перейде в онлайн, а мені цього страшенно не хочеться, і тому я цього року підписався власне і на кінозйомки, і на новий проєкт з "Новою оперою" (ред. NOVA OPERA) і ще на щось. По-дитячому намагаюся не втрачати якихось шансів, які насправі вже для мене ніякими шансами не є. Хіба що шансами спілкуватися з приємними людьми і перебувати в творчих процесах, в яких мені перебувати приємно.

Четверте життя ІздрикаFacebook/Юр Іздрик

"Я бачу, що мені знову доведеться адаптуватися і вигадувати якесь вочевидь уже четверте життя", - Юрій Іздрик.

А що поділило "перше" і "друге" життя?

– Перше життя було в біполярному світі за часів Союзу. Ну і от власне, що мене трохи підбішує, що не завжди ці життя залежали від моєї волі. Друге моє життя збіглося з тим, що почалося будівництво незалежної України, а паралельно будувалася об’єднана Європа. І от виявилося, що ні один ні другий проєкт не вигрібає…

Щоправда, друге життя у мене ще збіглося із робленням "Четверга". Ну й мушу тут ще камінг-аут зробити із моїм алкоголізмом, себто власне третє життя почалося у мене, коли я зумів зав’язати з алкоголем і одночасно вийшов на свою чорнобильську пенсію у 50 років, що вважав за хорошу нагоду все почати з нуля. І почав з нуля. А виявилося, що зовнішній світ і в це моє третє ізольоване малорухливе життя зумів втрутитися.

– Ти знявся у тизері фільму "Я і Фелікс" Ірини Цілик, де розповідається про дорослішання хлопця Тимофія та його дружбу з твоїм героєм-контррозвідником. Ти там зіграв із сином режисерки Андрієм. Чи означають зйомки в тизері, що ти гратимеш і у фільмі, чи буде кастинг?

– Я б ставив питання, чи буде фільм. Якщо буде фінансування - буде фільм, а з фінансуванням зараз всюди проблема, а особливо в культурі.

Мені цілком вистачило б і тизеру, хоча я залюбки і у фільмі зіграв би свого героя. Це мав би бути фільм за книгою Іриного чоловіка, письменника Артема Чеха. Це історія про його дитинство в 90-х. Головного героя Тимофія мав би зіграти його син Андрій.

Для мене суттєво, щоб саме він грав, ми з ним страшно заприятелювали на зйомках тизеру. Дивововижний хлопчик, і я не уявляю собі нікого іншого, з ким би отак за три дні заприязнився, не уявляю, чи я зміг би ше з якимось малим актором увійти в такий контакт. Бо очевидно, що ні я, ні Андрій акторами не є, і ми могли би проживати тільки самих себе на майданчику перед камерою. Я думаю, що є шанси, що все складеться добре і справа дійде до фільму. Перебування на знімальному майданчику мене підняло на духу, бо мені здається що дуже крута команда, дуже вони злагоджено і професійно працюють і якщо дійде до кіновиробництва, то все повинно вдатися.

Розкажи про свого героя і як погодився його грати.

– Мені подобається зніматися в кіно, тому що я сценічна тварина по життю, а друге, що це пропозиція від Іри, з якою я заприязнився під час згаданого тобою туру.

Я кажу їй: "Ірка, про що ти говориш? Таке враження, що Мартін Cкорсезе запитав у Аль Пачіно, чи він хоче зніматися в його фільмі. Та звичайно, що хочу, яка різниця, який сценарій та який герой".

Якийсь психологічний портрет героя всередині я собі уявив. Ти ж розумієш, що колишній ГРУшник – це далека від мене людина. Але для мене як для літератора було б важливо знайти для нього якусь автентичну правильну мову. Як письменник, який часом проєктує мови своїх героїв. Хоча зрозуміло, що мої репліки прописані в сценарії, але я, певно, не втримався б від того, щоб їх якось коректувати. Я мусів би знайти для себе цю органічну мову. Це була би основа і гри, і психологічного портрета. Зрештою, мій персонаж достатньо епізодичний.

Четверте життя ІздрикаЗ тизеру стрічки "Я і Фелікс" " Ірини Цілик

Кадр із тизеру стрічки "Я і Фелікс" " Ірини Цілик

А де знімали тизер?

– Андрія перед тим знімали в Черкасах, на Дніпрі. А кадри зі мною – у Києві. Там спеціально орендували квартиру, яка залишилася неторканою з 90-х: з цими килимами, жахливими радянськими меблями, обдертими стінами. Було дві локації – берег Дніпра і ця однушка.

– Яким ти бачиш українське кіно? Чи був фільм, який тебе зачепив?

– Я його не дивлюся. Дозволяю собі судити про якість українського кіно за якістю реклами, тизерів, яка легко доходить зі стрічки новин.

Все це "атстой", ужасна стилістика радянської філармонії 70-х років. Я дуже консервативний, для мене кінематограф скінчився десь наприкінці 70-х. Все що було далі - це підгрібання того, що ще не було використано.

Кажуть: далі кінематограф пішов в серіали. Ні, серіали - це смерть кінематографу. Це ілюстровані історії, які майже нічого не мають спільного з кіномовою та кіномистецтвом. Кіно, як таке, зійшло в тизери і трейлери. Це і є зараз справжнє кіно.

– 3 липня презентують міні-альбом "Тільки рай" київського гурту "Ліловий" з піснями на твої вірші…

– З гуртом "Ліловий" ми мали би, якщо все добре складеться, в серпні поїхати до Чернігова і там його презентувати. Там 5 пісень на мої вірші, і мене це гріє, бо з усіх виконавців, які використовують мої вірші, а їх є десятки - від самодіяльних до "Kozak System", які мають з десяток пісень на мої вірші, мені все це категорично не подобається. Ну тобто я вітаю їх всіх, даю повне право робити з ними (віршами - ред.) все що завгодно, але група "Ліловий" - це єдиний гурт, який мені дуже подобається. У них дуже вигадлива та якісна музика, вони відчувають, вслухаються, не ігнорують внутрішню мелодику вірша, що дуже рідко буває.

Четверте життя ІздрикаФото: Facebook/Olena Kovernik

Обкладинка міні-альбому гурту Ліловий на вірші Юрія Іздрика "ТІЛЬКИ РАЙ", фото: Facebook/Olena Kovernik

Можу похвалитися ще одним музичним проєктом. Це власне продовження колаборації з "NOVA OPERA". Ілля Разумейко і Роман Григорів задумали ставити нову оперу. Робоча назва - Чорнобильдорф (“ЧОРНОБИЛЬДОРФ. АРХЕОЛОГІЧНА ОПЕРА” – ред.). Хлопці вирішили запросити мене, оскільки ми вже співпрацювали і я справжній чорнобилець-ліквідатор. Справді можна буде запустити таку дуже документальну штуку.

Розкажи про свою участь у ліквідації Чорнобильської аварії.

– Як виявилося постфактум, я там будував саркофаг. Тоді, правда, це називалося просто "об’єкт укриття". Три місяці я там був як лейтенант автомобільних військ – мене туди брали не від Міністерства оборони, а від Міністерства надвичайних ситуацій. У мене був такий взвод - кілька пожежних машин. Ми їздили, набирали воду з річки в ті пожежні машини, возили її на станцію, там, де заливали те все бетоном… Послухай, я про це не маю що згадати, по-друге, я ні рядка про це не написав.

– А тепер ця тема тебе догнала все-таки.

– Та нє, ця тема знаєш, коли догнала – коли горіли ліси. Бо я весь цей час так тішився, що в Україні з’явилася якась зона, де немає людей. Там же ж природа настільки очистилася, що "запливали дельфіни з Венеції" – і рисі, і кабани, і олені, і все, що хочеш. І тут раптом – пожежі, і мене це просто добивало. Ну але ніби обійшлося. Сподіваюся, там більше горіти нічого не буде. В кожному разі хлопці з "Нової опери" (NOVA OPERA) їздили туди, знімали натурні зйомки. Вони там знайшли якогось персонажа місцевого як потенційного виконавця. І розповідали, що те, що вони бачили, це все ще оптимістично надихає: жива природа є і не все втрачено.

– З "Новою оперою" вже був проєкт "Аерофонія" на PORTO FRANKO…

– Ну і Воццек (Trap-opera WOZZECK – ред.)

– Так, і Воццек. Тобто два гештальти вже закрито, а третій…

– Ну я ж кажу, це невідомо, абсолютно неможливо передбачити ніяке майбутнє. Тому я, власне кажучи, й хапаюся зараз за можливості якихось живих виступів і живої комунікації. А у випадку з "Новою оперою" найбльший кайф навіть не той остаточний продукт, який ми пропонуємо глядачам і слухачам, а просто перебувати з ними на репетиціях. Це геніальні абсолютно музиканти, вони всі там геніальні: і віолончелістка, і вокалістка, і ті два хлопці, і Андрій Надольський – легенда української рок-музики, барабанщик, який грав ще в другому складі "Звуків Му", мій ровесник, а всі решта там молодші. І ти коли з ними на репетиціях, ти просто перебуваєш в енергетичному полі – там море сексу, море кайфу, море драйву. Хочеться там бути з ними якомога довше і кожну нагоду я з радістю використовую.

Четверте життя ІздрикаФото: Porto Franko

Юрій Іздрик і Роман Григорів під час футуристичної опери "AEROPHONIA" в Івано-Франківську, 2018. Фото: Porto Franko

– А якою має бути твоя роль?

Все ще тільки пишеться. Придумується лібретто, придумується інструментарій. У Києві хлопці мені показували інструмент, який у мого героя мав би бути. Це така доволі древня ліра, вона виглядає, як маленькі цимбали, але на яких грають пальцями. Я вперше такий інструмент тримав у руках – щось середнє між цимбалами і бандурою.

Є ще велике сподівання, якщо чергова хвиля карантину не перекриє наші плани, запросити до цього проекту актрису Енн Беннет, яка знімалася ще у Бергмана. Ми з нею познайомилися на одному з перших PORTO FRANKO, дуже так контактно-енергетично – буває, що ти зустрічаєш і розумієш, що це твоя людина. Якщо буде можливість, то якийсь би ми дует спробували організувати. Суть цього дуету полягала би у взаємопорозумінні двох абсолютно різних людей з різних культур, з ріними мовами, з різним досвідом.

– Хто автор опери – музики, лібретто?

– Їх двоє – Роман Григорів та Ілля Разумейко. Їхня ідея. Вони зараз придумують інструментарій, показували мені начерки лібретто. Ті начерки виглядають, як якісь креслення технічні, як якісь комікси. Це важко собі уявити, оскільки це НОВА опера, це не є класична академічна опера, де окремо текст, окремо ноти.

Четверте життя ІздрикаFacebook/NOVA OPERA

Композитори Роман Григорів і Ілля Разумейко на церемонії вручення Шевченківської премії, фото: Facebook/NOVA OPERA

– Тебе до творення самої опери не запрошували?

– Там дуже важко пробитися до творення. У хлопців стільки творчої енергії, що я, коли намагаюся вносити якісь свої пропозиції, то бачу, що їх це страшенно дратує, тому що їх переповнюють власні ідеї. Всі учасники є прекрасними зреалізованими сольними виконавцями, тому їхня співпраця нагадує дарвінізм музичний. Вони там б’ються за кожну ноту, за кожну партію вокальну.

– В "Аерофонії" літак був – і це було таке, чого не було в світі. А тут що буде?

– Та може бути все, включно з вибухом невеликого реактора (сміється).

Мій досвід співпраці з "Новою оперою" показує, що все твориться в процесі і в останню хвилину все може помінятися. Співпраця з "NOVA OPERA" подібна до плавання в гірській річці.

Четверте життя ІздрикаPorto Franko

Юрій Іздрик, опера "AEROPHONIA", фото: Porto Franko

– А гештальт з DRUMТИАТРом, і з Грицьком Семенчуком відкритий чи закритий?

Він закритий… Ну як закритий… Ніщо не закрите, допоки живі учасники. Минулого літа ми виступали в Черкасах на якомусь літфесті і, вийшовши на сцену, зрозуміли, що це десятий рік, що це мало не ювілейний наш концерт.

За 10 років склад неодноразово мінявся, але два основні учасники, себто Грицько Семенчук і я, залишалися як ядро групи. Грицько минулого року записав свій лонг-плей, свій авторський диск, свій власний проєкт BRAT, де і музика, і тексти його. Ну і "DRUMТИАТР" не те, щоби вичерпався, але ми всі живемо в різних містах. До того ж нас чомусь як літераторів запрошували більше на літературні, аніж на музичні фестивалі, хоча ми їздили і на "Захід-Фест" і на інші.

Ми декларували себе, як єдина в світі група, яка працює без репетицій, – і це справді так було. Ми завжди збиралися на концерті і грали щось нам самим не дуже відоме. Ну от воно так заглохло. Але, якщо буде все ОК, Грицька запросили з проєктом BRAT в Запоріжжя цьогоріч на якийсь черговий фестиваль і запитали про "DRUMТИАТР", що раз ти їдеш,то давай і "DRUMТИАТР". Так що гештальт не цілком закритий. Ми думали, що в Черкасах це буде останній наш виступ спільний, але можливо цього року ще зіграємо в Запоріжжі.

Четверте життя ІздрикаFacebook/Юр Іздрик

"Все, про що ми сьогодні говоримо, – з великим цим вставним словом ЯКЩО", - Юрій Іздрик.

– Якщо фестиваль зможе відбутися…

– Слухай, все, про що ми сьогодні говоримо, – з великим цим вставним словом ЯКЩО.

Розмовляла Наталія Асатурян

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди