Клумби з квітами, прибрані прибудинкові території, подекуди працюють торговельні ятки — так нині живе прифронтовий Степногірськ Василівського району. Попри постійні обстріли та руйнування, у селищі залишаються люди, які ходять на роботу та займаються буденними справами.
З місцевими жителями поспілкувалося Суспільне.
Вулиці Степногірська майже порожні, і лише подекуди можна зустріти людей: одні — несуть воду, інші — йдуть на роботу чи садять городину, а хтось — поспішає, аби сплатити за комунальні послуги.
Попри постійні обстріли, люди виїжджати не збираються, бо до вибухів вже звикли, розповідає жителька Степногірська Наталія Римар:
“А чого, куди я буду їхати, за які кошти? Я не хочу виїжджати й не збираюся. В мене мама тут живе, вона також нікуди не збирається. Кинути все для когось і їхати комусь охороняти щось інше — ні”.
Не виїжджала, але планувала евакуюватися місцева жителька Любов. Каже: наразі стримують ціни на житло.
“У Запоріжжі квартири дуже дорогі, а в мене пенсія маленька, я не можу виїхати. Через ці щоденні обстріли уже і тиск піднявся, постійні нерви, а що робити. Якщо вже буде щось таке нестерпне відбуватися, то буду просити, щоб вивезли. В гуртожитку, може, і жила б", — говорить пані Любов.
Надія Горбаньова під постійні вибухи сіє чорнобривці : "У рядочок посію. Приїжджайте, коли чорнобривці виростуть”.
“Коли обстріли — працюємо. Якщо прильоти чуємо — ховаємося. Раніше і серед ночі вскакували, не знали куди діватися. А діточки всі поїхали звідси. Якщо буде вже дуже небезпечно, то евакуюємося. Але ми віримо у наші ЗСУ”, — каже Надія Горбаньова.
До початку повномасштабного вторгнення у Степногірську жили 4,5 тисячі людей. Нині лишається близько 1300.
Читайте також
Зі Степногірська на Запоріжжі поліцейські евакуюють родини з дітьми
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
