Кореспонденти Суспільного побували на позиціях 115 окремої територіальної бригади – військові показали, як облаштовують побут на позиціях в польових умовах, та розповіли, чим живуть і що їх найбільше мотивує у війні з російськими окупантами.
Олег – 22-річний військовослужбовець з Житомира – вчився в одному зі столичних вузів. Перед початком повномасштабної війни якраз приїхав на канікули до батьків.
"23 лютого я собі спокійно пив каву і думав, куди сходити відпочити, або ж яке домашнє завдання зробити. А вже наступного дня пролунали вибухи, почали літати гвинтокрили та винищувачі – новини максимально невтішні. Найстрашніше було на початку", – розповідає військовий.
Олег допоміг рідним виїхати з Житомира та пішов до військкомату – його записали до лав територіальної оборони. Після місяця служби в обласному центрі військового за наказом командування відправили виконувати бойові завдання у 115 окрему територіальну бригаду.
"Спочатку це була охорона важливих об'єктів: спостереження, мінування, створення фортифікаційних споруд та лінії оборони. Моє завдання на даний момент – охорона, спостереження і патрулювання важливого перехрестя", – каже Олег і додає, що лінія оборони достатньо укріплена, щоб російські війська не мали бажання йти сюди знову.
За словами чоловіка, військовослужбовці регулярно займаються спортом, тому всі вони зараз у гарній фізичній формі.
"Щоб розім'яти спину і підтримувати свою фізичну форму, ми вирішили побудувати турнік та бруси, – говорить Олег. – У вільний від служби час ми займаємося спортом та приводимо себе до гарного фізичного стану".
А ще Олег нещодавно одружився. Каже: попри війну, треба жити повноцінним життям.
"Треба одружуватися, треба жити цим днем і не відкладати те, що ти хочеш зараз, на потім", – говорить військовий.
Ще один військовослужбовець 115 територіальної бригади Олександр показує кореспондентам свій бліндаж, який він зробив своїми руками. В бліндажі, каже, не холодно, бо є пічка-буржуйка.
"На голову не капає, вітру немає – заліз у спальник та сплю потихеньку. Коли зима була, то трохи топив, а зараз так: раз в день затопив – та й усе, – розповідає Олександр і показує кореспондентам дитячі малюнки. – Це мені синок маленький прислав, а це – мій хрещеник. Йому чотири роки, а вже малює, бачите? – говорить військовий. – Для нас малюнки – це взагалі душевна рівновага. Коли прокидаєшся та дивишся на малюнки, то починаєш згадувати, що ми тут не просто так стоїмо. Є за що стояти".
Дитячі малюнки можна побачити і в кухні, яка обладнана всім необхідним для приготування їжі. Також є душова і навіть баня.
Зі слів військовослужбовця Руслана, до побуту якихось нагальних претензій чи питань у них немає: продукти зберігають у визначених місцях, годують за розпорядком.
Військовий Віктор з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до військкомату. Каже: всі його побратими, з якими стоїть на позиціях, вмотивовані та готові дати відсіч ворогу.
"Рік служимо пліч-о-пліч, – говорить Віктор. – Головне – це довіра один до одного. Буде довіра – буде і братство. Ми один за одного віддамо останню кров".
Читайте також
- 420 педагогів ліцеїв Житомира навчалися виконувати серцево-судинну реанімацію та зупиняти кровотечу.
- У Житомирі українським військовим передали другу партію безпілотників "Валькірія".
- "Смуга перешкод": вихованці житомирської Школи юних десантників влаштували показові виступи.
- Малин та Біллербек підписали угоду про співпрацю – Олександр Ситайло.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
