Виїхала з Маріуполя, але 1,5 місяці жила в окупованому російською армією селищі на Донеччині Юлія Губська. Нині жінка з онуком облаштувалися у Полтаві. Спочатку в обласному центрі мешкали у приміщенні благодійної організації, а зараз переїхали у квартиру.
58-річна Юлія Губська показує фото із Маріуполя, які робила два роки тому, ще до повномасштабної війни.
"Я народилася у Полтавській області. Я дуже люблю полтавців. А в Маріуполі прожила 27 років. Він теж для мене був рідний", — каже переселенка з Маріуполя Юлія Губська.
У Маріуполі Юлія мешкала з онуком. Про повномасштабне вторгнення, каже, дізналися, зокрема, по вибухах, які були гучнішими, ніж зазвичай.
"У мене дитина, я відповідальна за цю дитину, я його опікун. І я вночі (24 лютого – ред.) стала збиратися, збирати речі, документи. Хоча і речі не взяли, і документи не всі взяли, як виявилося. Склали план, як ми будемо виїжджати. Хотіли транспортом, але транспорт уже не ходив. Бердянськ уже був російський. А оці в сторону селища ще не були російські".
Із міста торік 24 лютого змогли виїхати завдяки таксисту і на 1,5 місяці зупинилися у знайомої у селищі Ялта на Донеччині.
"Ми туди приїхали, а вже через три дні сюди прийшов "Z". Ми варили кашу, ми знали, що нам треба з’їсти дві ложки два рази в день. Якщо дитина просить, то йому можна ще трохи. Бабуся ж своє залишить. По одному батону продавали у магазині, ми ходили по них щодня. Дорога була не близька – пів години, може більше. У черзі треба було стояти з ранку до вечора. Ми знали: коли обстріли, то треба падати під бордюр, під будівлю. Дитина падала і отримала ці переломи хребта – шість чи сім хребців".
За словами Юлії, із окупації родині допомогли виїхати знайомі та "Червоний хрест". Медичну допомогу Кирило отримав уже після переїзду на Полтавщину. Спочатку жили у селі Божкове, у шелтері благодійної організації "Світло надії" в обласному центрі. Нині через знайомих знайшли квартиру.
Плануємо поки поїхати за кордон, може нам там якесь лікування безплатне буде. Іще з Ялти ми спостерігали, як горить наш Маріуполь. Це казкове місто. Воно було таке яскраве, там було багато скверів, кольорових фонтанів. Воно, мабуть, найбільш яскраве із усіх, що я бачила. Ми хотіли б повернулися у свій будинок, жити, як тоді, спокійно. У тих самих красивих місцях, на морі побувати.
Читайте також
Квартири та модульне містечко: скільки переселенців у Полтавській ТГ стали на облік