Їхав воювати з так званими “бандерівцями”, натомість саме українські військові врятували йому життя. Російський військовополонений Віктор на собі відчув, що таке “російський мир” та “своїх не покинемо”. Чоловіка мобілізували п'ять місяців тому. Без бойового досвіду відправили у штурмовий батальйон в Донецьку область. Наразі чоловік перебуває у лікарні Запоріжжя.
47-річного Віктор до України приїхав за 9 тисяч кілометрів зі Сходу Росії. Запевняє, двічі уникав повісток, та на третій раз не пощастило:
"Сказали: “Будь ласкавий виконувати свій обов’язок. Вперед". Говорили, що це спецоперація. Що тут людей принижують, ображають, знищують місцеве населення ЛНР/ДНР. Що тут відбувається жах. Але я приїхав і побачив, що тут все не так. Все зовсім інакше".
Без навчань та оснащення Віктора у складі штурмового батальйону відправили в одне з сіл Донецької області. Каже, мобілізованими доукомплектовували бригади, які зазнавали значних втрат:
"Там не дивилися, що ти вмієш, в яких військах ти служив – це все не має значення. Нам діставались речі або з “300-х”, або з “200-х”. Одягу нормального не було. Те, що нам видали, розлізлося по швах. Жили в землі з мишами, які пальці гризли. Невеселе життя. Нападали в лісосмузі, намагалися взяти позиції. Нічого не вийшло".
Під час штурму українських позицій, військовий РФ дістав поранення. Втім, врятували його не побратими:
"Кинули мене, просто кинули. Не витягли з поля бою. У мене була рація. Я з ними зв’язався, вони кажуть: “Так, витягнемо тебе”, а потім режим тиші. Дякувати Богу, що українські товариші не добили мене. Могли просто добити і залишити як добриво".
Про те, що сталося на полі бою, Віктор вперше розповів дружині Катерині. Жінка наголошує, чоловік не мав вибору: "У мене одна була думка, що це добром не закінчиться. Це я вже на майбутнє знала. Він вже старий. Це не його війна, але що було робити?! Або в’язниця, або армія".
Віктор ділиться, досі не зустрів жодного бандерівця: "Якого біса ми туди полізли?! Що вони хочуть?! Ось цього я не розумію. Я не бачив тут жодного бандерівця. Тут прості душевні люди. Просто люди, які допомагають. Все через телевізор. Просто через ту інформацію, що йде на телеканалах".
Зараз військовополонений знаходиться в лікарні, йому відновили функцію травмованих руки та ноги. Чекає обміну. Каже, відтепер і сам боїться російських ракет: "Я чую їх, чую щоночі. Я ось тут знаходжусь і не знаю, може влучить тут снаряд або ще щось. Такий самий страх. Це жахливо".
Читайте також
За колабораціонізм судитимуть жительку Бердянська, яка агітувала за приєднання до РФ
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram
