Втратили свій бізнес у тимчасово окупованому Маріуполі, евакуювалися і розпочали все з нуля у Запоріжжі. За кілька місяців переселенка Ангеліна Тесленко змогла організувати виготовлення і доставку суші та піци у прифронтовому місті.
Жінка згадує: перші вибухи у місті почула о другій годині ночі 24 лютого. Одразу зрозуміла, що буде виїжджати і залишати бізнес, який успішно вела в Маріуполі. Уже зранку повідомила персоналу, що її заклад не працюватиме, і поїхала до батьків у Запоріжжя:
"Такі емоції, коли ти зіштовхуєшся зі своїми найбільшими страхами, велика паніка і нерозуміння. Частина мого колективу була там, бо люди із сім’ями, з батьками. Вони не хотіли виїжджати. Були на зв’язку з моїм шеф-кухарем Денисом. Після того, як зник зв'язок, не було можливості дізнатися, як у моєї команди справи, що відбувається".
Колеги Ангеліни повідомили їй, що будівлю, де вони готували суші та піцу на проспекті Металургів у Маріуполі, місцеві жителі використовували як укриття під час російських обстрілів. Там знайшли прихисток щонайменше 70 людей. Нині той будинок знесений незаконною російською окупаційною владою:
"Так, як у нас підвальне приміщення, це було, можливо, безпечно. Напевно це так і було, тому що в будинку внаслідок вибуху стався обвал 3 і 4 під’їздів, зовсім. Люди, які знаходились у нас, врятувалися".
Навесні минулого року до Запоріжжя змогли виїхати кілька людей, які працювали разом з Ангеліною в Маріуполі:
"До мене телефонує мій шеф-кухар: "Допоможіть мені, будь ласка". Коли він приїхав, я не запитувала, як справи, бо знала, що це страшно. І виїхало ще кілька людей з мого колективу в Запоріжжя. Я розуміла, що в людей немає дому, у них немає речей, у них немає грошей. І у деяких навіть немає... вони втратили своїх родичів".
Шеф-кухар Денис Колосов розповідає: у Маріуполі жили у підвалі більше тижня:
"Важко було. Мої батьки залишились там. Поки що немає ніякого шансу їх забрати. Мене вивезли з Маріуполя в село. Чоловік та жінка, які мене вивезли, казали: "Залишайся, живи у нас. У нас великий дім. Усе буде добре. Перечекаєш. Я сказав, що ні, і як комендантська година закінчиться, зранку піду в будь-яке село, що поруч. Так і вийшло".
Після закінчення комендантської години Денис пішов пішки до іншого населеного пункту. Там його підібрали незнайомці на авто:
"Коли ми зустрілися, я навіть не знав, що вони їдуть до Запоріжжя. І тут було важко перші кілька днів, потім було легше, з розумінням того, що все буде добре. Усе буде так, як треба. Роботу тут не шукав. Якось ми з Ангеліною одразу після того, як я дістався до Запоріжжя, зв’язалися та побудували плани на майбутнє".
Наново запускати бізнес було нелегко. Найголовніша мотивація — бажання допомогти своїм колишнім працівникам знайти роботу, — говорить Ангеліна. Гроші для відкриття власної справи збирала з виплат, які отримувала як переселенка, а також розраховувала на грантові програми для жінок-підприємиць:
"Відновити бізнес з нуля неймовірно складно коли немає постачальників, коли не працюють магазини, коли комендантська година починається з сьомої, а іноді й з п’ятої, коли виїхала дуже велика кількість людей, як клієнтів, так і спеціалістів. Як бізнес нас найбільше підтримали запоріжці".
Жінка зазначає, що з першого робочого дня розповідали свою історію: "У нас був такий слоган навіть, що ми героїчна доставка з міста Маріуполя, яка зараз знаходиться у Запоріжжі. Містяни вперше замовляли в нас, щоб підтримати, а потім вже повертались, бо їм справді сподобалось".
Попри те, що Запоріжжя прифронтове місто, Ангеліна Тесленко планує розвивати свій бізнес тут:
"Плануємо розширятись. Тобто це наступний наш крок. Ми не можемо і не будемо робити це швидко. Ми розповідаємо свою історію не тільки для того, щоб розказати про себе, а щоб стати для когось прикладом, що не потрібно опускати руки. Війна ще не закінчилась, але життя продовжується".
Шеф-кухар Денис зазначає, працювати і рухатися вперед допомагає бажання наблизити перемогу:
"Насамперед — це надія. Розуміння того, що в тебе є сили, що ти зможеш, що все це мине. Запоріжжя дуже схоже на Маріуполь. У нас є море, у Запоріжжі є Дніпро. У нас є широкий проспект, у Запоріжжі теж є широкий проспект, який дуже гарний".
Читайте також
"Ми хотіли дарувати позитивні емоції"— інтерв'ю з переселенцями, які відкрили кафе в Запоріжжі
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber