26 лютого на 92 році життя помер відомий шахіст та шаховий тренер із Житомирщини, автор кількох книг про розвиток шахового руху на Житомирщині Леонід Мойсейович Новофастовський. Про це на своїй сторінці у мережі Facebook повідомив один із вихованців Леоніда Новофастовського – віцепрезидент Федерації шахів України Артем Сачук, який нині служить в ЗСУ.
Прощання відбудеться 28 лютого о 12.00 біля будинку Леоніда Мойсейовича на вулиці Кибальчича.
За понад 70 років педагогічного та шахового стажу Леонід Новофастовський виховав не одне покоління шахістів масових розрядів, серед яких чимало майстрів, у тому числі, й міжнародних, а також кандидатів у майстри спорту.
Народився Леонід Мойсейович у Чуднові, але через приналежність до єврейської нації його родина у 1941 році змушена була тікати з міста. Від переслідування нацистів вони переховувалися за межами України. У липні 1941 року мати Леоніда Новофастовського з двома малолітніми дітьми тікала з Житомира – подалі від війни. Сам він згадував, як вони сиділи один біля одного в ешелоні в майках і без взуття. Три з половиною роки родина переховувалася в різних областях Росії, переживаючи голод і холодні зими.
До Житомира повернулися 28 квітня 1944 року, виявивши, що їхній будинок згорів разом з усім майном.
Леонід Новофастовський з дитинства мав здібності до шахів – у дев'ятому класі йому запропонували стати керівником шахового гуртка у палаці піонерів. У 1951 році вступив до історико-філологічного факультету Житомирського педагогічного інституту ім. Івана Франка та одразу очолив студентський фізкультурний колектив.
Після закінчення інституту працював у десятирічці в селі Карпівці Чуднівського району. Вчителював у школах Житомирського району, згодом працював інспектором шкіл цього ж району.
Вже у пенсійному віці працював у ДЮСШ № 1 Житомирської міської ради тренером – викладачем на шаховому відділенні та у міському культурно-спортивному центрі Житомирської міської ради.
З його ініціативи у 2009 році на базі підліткових клубів міського культурно-спортивного центру "Ровесник" і "Дружба" створено шахове об’єднання "Дебют". Як результат –зросла кількість дітей, які цікавилися шахами.
Леонід Мойсейович був відмінником народної освіти України, арбітром національної категорії.
Протягом 1996-1999 років команда юних шахістів Житомира, яка була ним підготовлена, двічі ставала переможцями та двічі бронзовими призерами першості України на приз "Біла тура".
За свою шахову кар’єру підготував 70 першорозрядників, 20 кандидатів у майстри спорту та 2 майстри спорту України. Сотні вихованців виконали масові розряди та більшість з них є членами збірних команд міста та області, як серед дорослих, так і у своїх вікових категоріях.
Леонід Мойсейович вісім років був президентом федерації шахів Житомирської області.
Провів у якості головного судді понад 200 міських, обласних та всеукраїнських змагань з шахів, серед яких великою популярністю на всеукраїнському рівні відзначалися турніри пам’яті Готовчиця та "Шахова юність Полісся".
Леонід Мойсейович написав та видав кілька книг, у яких описав епоху розвитку та становлення шахів Житомирщини з середини 19 сторіччя до нашого часу.
У день свого 90-річчя Леонід Новофастовський отримав нагороду "За заслуги перед містом III ступеня".
Упродовж останніх кількох років були видані дві книги Леоніда Новофастовського "Житомирщина – шаховий край" та "Панорама шахової Житомирщини", кошти від продажу яких пішли на розвиток дитячих шахів області.
У липні року Суспільне розповідало як 91-річний шаховий тренер передав на потреби ЗСУ 28 тисяч гривень, які його учні та прихильники шахів зібрали для друку третьої його книги про розвиток шахового руху на Житомирщині.
"Сьогодні кожен старається допомогти армії здолати ворога, тому друк моєї нової книги ще зачекає, – говорив тоді Леонід Новофастовський. – Пригадую історичний факт, як 79 років тому під час Другої світової війни прості люди теж збирали гроші на літак-винищувач. Я тоді був ще хлопчаком і віддав усі свої кишенькові заощадження хоча б на гвинтик до того літака. Тільки всі гуртом – ми сила. Нині чимало моїх вихованців, котрі раніше вчилися вести бої за шахівницями, взяли до рук зброю і захищають нашу країну. Я дуже пишаюся ними. Усі прагнуть, щоб ми якнайшвидше перемогли і наші воїни повернулись додому живими й неушкодженими".
Світлої пам'яті.
