Гепатит називають "лагідним вбивцею", це хвороба, яка повільно й безсимптомно руйнує печінку. Виявити недугу можна лише за допомогою тестування. Тож інколи пацієнти звертаються до профільних лікарів надто пізно. За інформацією Медичного клінічного центру інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Й. Красовицького, на Сумщині станом на 01.03.2023 живуть 5023 людини з вірусними гепатитами. Що являють собою вірусні гепатити та чи можна вилікуватися – розповідаємо у програмі "Пацієнти. Доступно про медицину".
“Гепатит — це ураження або запалення печінки, що може викликатися різними причинами. Це можуть бути й вірусні захворювання, скажімо гепатити В і С, токсичні, медикаментозні чи спадкові ураження печінки. Тобто, усе це об’єднується в групу гепатитів. Найбільш розповсюдженими є вірусні ураження печінки. Зокрема, це гепатити В і С. Вони відносяться до кров’яних інфекцій і можуть передаватися при різноманітних втручаннях, як медичних, так і немедичних", — зазначає Володимир Рябіченко, завідуючий відділенням КНП СОР “Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Красовицького”.
Лікар пояснює: "Серед медичних — це різноманітні втручання, лікування у хірургів, стоматологів, акушер-гінекологів. Серед немедичних — передача найчастіше відбувається у споживачів наркотиків, при статевих контактах, татуюваннях, пірсингах, всіх маніпуляціях, коли ймовірне пошкодження шкіри чи слизових оболонок. На жаль, симптомів при хронічному перебігу гепатиту майже немає. Можлива слабкість, розбитість, болі в суглобах. Але, найчастіше хворі з хронічними гепатитами виявляються дуже випадково".
Олександр кілька років прожив із гепатитом, та вчасно прийняв рішення про звернення до медиків. Його історія ілюструє довгий шлях лікування та трансформацію медичної галузі. "У мене з’явився гепатит у зв’язку з довгим вживанням ін’єкційних наркотиків. Я дізнався про нього приблизно 15 років тому. Хвороба себе ніяк не проявляла, нічого не турбувало, тож я нічого з цим і не робив. Гепатит не заважав мені жити, а я не заважав йому розвиватися у своєму організмі", — говорить наш герой Олександр. "Дізнався про гепатит на ПОШі — пункті, де споживачам наркотиків видають шприци й медикаменти. Там можна було також зробити швидкий тест", — розповідає чоловік.
"Я потрапив у програму з лікування гепатитів, адже був співробітником організації. Як то кажуть, за мене було кому потурбуватися. Програма тільки з’явилася, там набиралося дуже мало людей. Проблематично було туди навіть потрапити. Треба було здати розгорнутий аналіз на генотип, фібрози. Програма зі здачі аналізів була дуже обширною. Виявилося, що справи погані. Потім треба було здати інший аналіз, лягти в лікарню. Мені зробили пункцію печінки й трішки заспокоїли, що все не так погано. Я зрозумів, що не треба затримуватися й починати лікування", — згадує Олександр.
Чоловік згадує про те, як починав лікуватися: "Перша схема — це взагалі сумна історія. Лікарі почали розповідати мені, що це дуже складне лікування, адже відбувається велике навантаження на організм. Там багато побічних дій: температура, занепад сил. Пів року я не був у нормальному стані, в мене не було температури менше ніж 37,6°. Контрольний аналіз показав, що хвороба відступила. Але потім, ще через три місяці чи пів року, після здачі контрольного аналізу, виявилося, що все залишилося так, як і було".
"Перший мій курс лікування проходив дуже складно, і, можна сказати, що завдяки дружині, я пройшов його повністю. Мені потрібен був постійний догляд. Так, я не був лежачим, але треба було якось змусити мене поїсти, дитину заспокоїти, щоб не заважала. Перші три дні я, можна сказати, взагалі лежав пластом, нічого не робив, навіть воду пив рідко, бо не було жодного бажання", — розповідає Олександр.
Про другу схему лікування чоловік згадує: "Другий курс лікування був через півтора-два роки, коли з’явилися інноваційні системи та лікування. Якщо перша схема містила уколи й таблетки, то друга — просто пігулки. По-перше, це щадна терапія. Вона пройшла майже безболісно, я навіть її не відчув. У мене був налаштований будильник, я приймав в певні години таблетки. У порівнянні з першою терапією, я не відчував ніякого дискомфорту. Також лікування тривало менше за часом, якщо перше лікування відбувалося пів року, то другий курс — три місяці. Після завершення я здав контрольний аналіз, і наступний був через три місяці лікування. Хвороба покинула мене, і, на сьогодні, я, можна сказати, вилікувався".
“Дійсно, ця ситуація з Олександром, на той час, була досить типовою. Тобто, якщо брати початок 2000-х років, то застосовувалися звичайні інтерферони з рибавірином, а вартість курсу становила від 2 до 4 тисяч гривень. Якщо ж брати 2006-2010 роки, то застосовувалися пегільовані інтерферони, які коштували 200-300 тисяч гривень, і навіть більше. У 2012 з’явилися перші препарати прямої противірусної дії. Їх вартість могла складати й 500 тисяч, і 600 тисяч гривень. У 2014 році з’явилися препарати, які ми й наразі використовуємо. У нашій країні вони не продавалися в аптеках, тож пацієнти придбавали їх за кордоном. Вартість таких препаратів дійсно могла становити більше мільйона гривень. Наразі майже ті ж препарати, дженерики, що були за кордоном у 2015 році, ми отримуємо за рахунок державного бюджету, вони у нас в наявності”, — говорить Володимир Рябіченко, завідуючий відділенням КНП СОР “Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Красовицького”.
“Якщо схематично розглядати стадії розвитку процесу при хронічному гепатиті, можна виділити стадію розвитку фіброзу печінки, цирозу та формування раку. Між цими стадіями зазвичай проходить від 5 до 10 років. Але цей процес може прискорюватись при зловживанні алкоголю, наявності супутніх захворювань, скажімо, гепатит С і гепатит В, гепатит С і ВІЛ-інфекція та інші фактори”, — говорить Володимир Рябіченко, завідуючий відділенням КНП СОР “Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Красовицького”.
Колишній начальник управління охорони здоров’я Сумської ОДА (наразі чоловік обіймає посаду директора КНП СОР "Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф") Сергій Бутенко зазначив: "Якщо говорити взагалі про кількість людей, які в нас в області хворіють цією недугою, то, варто зазначити, що в нас цей показник набагато більший, ніж загальнодержавний. Ми пов’язуємо це з нашою активною роботою, а саме з активним проведенням тестування й виявлення цих випадків завдяки якісній діагностиці".
"Хочу зауважити, що на сьогодні лікування вірусних гепатитів доводиться майже до 100% в плані результативності. Ми говоримо, що люди, у яких виявили гепатит, і які пройшли повний цикл лікування, фактично 100% одужують. І, якщо ще декілька років тому ми говорили про інвалідизацію, проблеми, які виникають. На сьогодні, завдяки тій підтримці, яку дає держава, міжнародні й громадські організації, заклади охорони здоров’я спільно роблять все для того, що люди не залишаються інвалідами, вони в працездатному віці, одужують і далі живуть абсолютно комфортно”, — говорить Сергій Бутенко.
Після лікування, розповідає Олександр, почав працювати в програмі замісної терапії соціальним працівником: "Робота полягає у видачі шприців, презервативів, лубрикантів, тестуванні на гепатит і ВІЛ, проведенні скринінгу на туберкульоз. Наразі я працюю в мобільній амбулаторії, — куди мігрують споживачі наркотиків, туди ми, в першу чергу, й їдемо. Усе це розраховано на те, щоб убезпечити звичайних людей від споживання ін’єкційних наркотиків".
Чоловік ділиться, що наразі почуває себе чудово: "Я дозволяю собі займатися спортом, у мене є хобі, — як то кажуть, я одну залежність змінив на іншу. Раніше я вживав наркотики, а зараз мені подобається будувати, працювати з деревом, ходжу тричі на тиждень у спортзал. Побудував будинок, у мене є син, посадив дерево — це, як то кажуть, програма мінімум. Не хочу помирати рано, тому слідкую за власним здоров’ям".
Якщо після аналізу людина отримує позитивний результат, то варто звернутися до сімейного лікаря. Сімейний лікар направляє хворого до лікаря-інфекціоніста, який назначить додаткові обстеження. Також варто написати заяву до головного лікаря з проханням отримувати лікування за державні кошти. Коли настане черга, треба почати лікування.
Авторка - Олександра Токар, спеціально для Суспільне Суми.
Читайте також
- Втратив ногу і повертається до війська – історія бійця Миколи Заріцького з Сумщини.
- "Ми відчуваємо, що ми комусь потрібні": на Сумщині працюють мобільні бригади лікарів.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
