Сьомого червня, у День Святої Трійці, одружилися актори Франківського драмтеатру Галина Баранкевич і Олексій Лейбюк. Зіркова пара до останнього не знала, яким буде весілля, адже вирішила не переносити його із запланованого дня.
Останні два місяці заслужена артистка України Галина Баранкевич напружено стежила за карантинними обмеженнями та послабленнями, а також, згідно з традицією, вишивала весільний рушник.
"Я зараз готуюся до важливого дня у своєму житті і затіяла справу, яку б точно не встигла зробити, якби не карантин", - розповіла вона у відео для проєкту #актори_без_корони.
Але цей день настав. Сьомого червня пару повінчав отець Йосафат Бойко. Весільний танець молодята виконували під лемківську пісню "Ой, верше, мій верше".
Галина Баранкевич є лемкинею, і для неї важливі родинні традиції. Зокрема, про це вона розповідає у студії Суспільного на ранковому шоу "Карпатський ранок" у 2018-му році. До речі, поруч у ролі ведучого сидить її майбутній чоловік Олексій Лейбюк. Вже тоді Олексій знав, чи любить Галина прокидатися зранку.
Про весільні хвилювання і історію її знайомства з чоловіком кореспонденти Суспільного розпитали у Галини Баранкевич.
Коли почали зустрічатися
Ми почали зустрічатися сім місяців тому (сміється-ред.). Звичайно, знали одне одного вже давно, можу сказати, що ще з дитинства. Олексій є двоюрідним братом моєї однокласниці, і ми кілька разів бачилися у дитинстві.
Після того, як він закінчив київський університет і приїхав працювати у Франківськ, ми, перш за все, стали колегами та друзями. Пів року тому почали зустрічатися, а вже через місяць Олексій мені освідчився.
Пропозиція на березі моря
Це було дуже красиво. Ми полетіли взимку на Кіпр, зустрічати Новий рік. І на березі моря у ніч з 31 грудня на 1 січня, якраз феєрверки стріляли, і в цей момент Олексій мені освідчився.
Зізнавайтесь, завжди фліртували на роботі?
Ну, так. Я погляди його, ці його чорні очі, завжди на собі бачила. Хоча його багато дівчат любили, він користується популярністю, правильніше... користувався популярністю у дівчат. Але я завжди відчувала на собі його погляд, прихильність і таке особливе ставлення. У мене непростий характер - я часто буваю вредна, і на роботі це особливо відчутно, але Олексій завжди був до мене прихильним.
Планували весілля в Івано-Франківську, чи пандемія так вплинула на плани?
Пандемія внесла свої великі корективи, бо коли ще у січні ми почали планувати список гостей, то хотіли величезне весілля на 200 людей. І в цьому корективи, бо у нас було дуже-дуже тісне родинне коло, дуже скорочені списки - ми дотрималися всіх вимог. Просто ми не хотіли переносити. Практично всі молодята змінювали дати весіль із квітня-червня на інші, а ми не хотіли. Нам дуже подобалося, що сьоме червня - це велике регілійне свято, не хотілося усе скасовувати. Так пощастило, що саме п’ятого червня Кабмін офіційно дозволив перебувати людям у приміщенні ресторану, звичайно, у невеликій кількості.
Дуже ризикували
Ми такі ризикові. Бачите, ми, театрали, завжди йдемо 50 на 50 у всьому. Виходити на сцену - це теж певний ризик, бо невідомо, чи сприйме глядач. Так само і тут. Ми не знали як буде, можливо, нам доведеться святкувати в альтанках на вулиці. Ми й на такий крок були готові йти, бо звикли не здаватися, а вірити у хороше. І звичайно, що найважливіше для мене, а тепер і для моєї сім'ї, це молитва. Це супервеличезна сила, найсильніше, що може бути у житті. Якщо дуже сильно просиш, а особливо, коли просиш не так: "О, Боже, я хочу, мені треба", а сказати: "Боже, на все твоя воля. Якщо твоя воля на те, щоб було так, як я хочу, то нехай так буде". І бачите, як все склалося!
Наразі ж, за словами Галини Баранкевич, вони з чоловіком мають можливість просто помріяти, яким буде медовий місяць...
Редакція Суспільного вітає молодят зі святом і бажає щасливої долі!
