"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, мову та російську пропаганду

"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, мову та російську пропаганду

"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, мову та російську пропаганду
Фото: Суспільне Івано-Франківськ

22 лютого 2023 року воєнна драма Ахтема Сеітаблаєва "Мирний-21" виходить у національний прокат. Напередодні в інтерв'ю Суспільному режисер фільму розповів про кіно, мову, російську пропаганду, а також спотворені образи й стереотипи, які створювали росіяни.

"Мирний-21" — кіно про довіру

— Я бачив на власні очі у лютому 2014 року, перебуваючи в Криму, як відбувалася окупація, анексія Криму — моєї малої батьківщини. І сором, і розуміння, що ти безпорадний перед тим, що робиться на твоїх очах. Відчуття сорому і суму від того, що так багато людей, військовослужбовців перебували в Криму, і ти очікуєш від них згуртованих, об’єднаних дій щодо захисту територіальної цілісності України, однак більша частина військових не виконала свою присягу.

"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, російську пропаганду і мовне питання
Фото: Суспільне Івано-Франківськ

І тут ти зустрічаєш історію, складові якої настільки контроверсійні, настільки, з одного боку, прості, а з іншого — дуже об’ємні. Якщо одним словом або реченням проговорити, про що це кіно, для мене – про довіру. Про довіру до самого себе, до своїх бійців, один до одного. Про довіру в атмосфері.

24 лютого: хотілося говорити мовою сили

— Я розумію цю емоцію, яку відчував під час окупації Криму, а саме — безпорадності й нерозуміння того, що робити. А потім знову це почуття я в собі знайшов 24 лютого. Ми з товаришем і побратимом Олексієм Тритенком сіли в машину і поїхали шукати, куди записатися. Байдуже, як це називається: тероборона, не тероборона, ЗСУ. Тому що хотілося офіційно зброю і поговорити єдиною мовою, яку вони розуміють, — мовою сили.

"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, російську пропаганду і мовне питання
Ахтем Сеітаблаєв з Олексієм Тритенком. Фото: Ахтем Сеітаблаєв

Я знав, що рано чи пізно український народ, не чекаючи якихось, будь-яких вказівок зверху, почне гуртуватися для того, щоб спільно дати відсіч. Що це відбудеться, у мене жодного сумніву не було. Тому що український народ все ж таки, як показує історія, набагато швидше, мобільніше розмірковує над тим, що відбулося, відбувається і що, можливо, може відбутися.

Паші Лі

— Паша був надзвичайно світлою людиною. З ним було дуже комфортно навіть мовчати. Він точно відчував атмосферу, яка відбувається довкола.

"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, російську пропаганду і мовне питання
Фото: Паша Лі

Його позивний у фільмі був ОсірісБог світла, бог, який відроджується. Ми шукали... А потім, коли ти отримуєш запрошення в похоронний дім "Осіріс" на похорон Паші. Я був переконаний, що це — Паша, і він пожартував зі своєю загибеллю. Але це було не так. Він і сам, як дитина. І міг зробити, щоб ти, дорослий дядько, відчував себе дитиною. Паша не соромився казати про свої почуття. Якщо тобі погано, то погано. Якщо тобі тепло, то кажи, що тепло.

Російська кінопропаганда

— Якраз повномасштабне вторгнення РФ в Україну стало можливим на підґрунті цієї кінопропаганди. Тим, хто підтримував Росію, — вони ж якраз уявляли про неї через телебачення, через кіно — через весь доробок і культурологічний насамперед.

Росіяни розуміли, наскільки потужний цей інструментарій. І дивно, що дуже часто ті, від кого залежить прийняття рішень, не завжди розуміють, що людина є результатом культурного підґрунтя, оточення. Що, власне, культура і формує порядок денний. Що освіта вміє, завдячуючи вчителям, відрізняти красиве від некрасивого, а отже — від якогось жаху.

"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, російську пропаганду і мовне питання
Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Я — не проти пропаганди здорового глузду. Я — не проти пропаганди, такого потужного інструментарію, особливо під час таких геополітичних зрушень. Тут вже багато чого залежить від конкретної людини й конкретної програми: почуття смаку, таланту, бюджету.

Все своє існування Російська імперія вбивала клин між усіма

— Все своє існування Російська імперія вбивала клин між усіма. Є стародавній римський постулат: розділяй і володарюй, щоб люди були більше розділені ментально. За рисами характеру цілими народами легше керувати, легше залякати.

Оця нездорова пропаганда, це ми з вами вважаємо нездоровою пропагандою, а вони вважають її інструментом для того, щоб перетворювати й повертати до себе і населення, і території. Будування цих "потьомкінських дверей" — фасад — добре, а за фасадом — жахіття — до результату не призведе. Може призвести, якщо поруч є емоція до фактів, є емпатія. І це — кіно.

Чи програли ми інформаційну війну в Донецьку і Луганську

— Програли — це не найстрашніше. Я маю на увазі інформаційну війну. Ще страшніше, якщо ми нічого сьогодні не будемо робити. Це може стати запорукою повторення у ще більш жахливому вигляді. Я згоден з тим, що небагато робилося, щоб дійсно вивести культуру в широкому сенсі, зробити одним із важелів.

"Я обираю робити". Ахтем Сеітаблаєв про кіно, російську пропаганду і мовне питання
Фото: Ахтем Сеітаблаєв

Зараз намагаємося. Нам не треба входити в зону, нібито ми хочемо виграти щось там, обігнати супротивника. Об’єктивно: не обженемо. Інша країна, інші масштаби, інший ресурс. Маємо робити своє.

Російська мова в Україні

— Російська мова в Україні — це своєрідний такий протест, небажання вчити, тому що ось так звикла, бо так звик. Не хочу виходити із зони комфорту. Дорослих людей ми навряд чи переконаємо. З дітьми є всі шанси розмовляти згодом про одні цінності, про одні сенси, про майбутнє, в якому не потрібно пояснювати, чому ми вважаємо це своєю землею.

Що може дати або не дати знання і незнання мови держави, в якій ти живеш? Якщо воно на законодавчому рівні, не можеш голосувати. Якщо ти живеш у країні й не хочеш витратити час на те, щоб бути невіддільною частиною в питанні мови, дивно, що ти тут робиш. Що ти тут робиш? Їдь туди, де добре.

Чи залишиться тенденція на все українське в Україні серед населення

— Серед населення — ні. Серед людей — так. Серед народу — так. Якщо відчуваєш себе населенням — тобі байдуже. Я населяю. Я географічно присутній от там. А мова ж не тільки про географію. На жаль, а може на щастя, людина здатна забувати багато чого, навіть про саму себе. Пам’ять людська є такою, що доволі часто підводить людину. І можемо забути, що відбувається, якщо не зберігати того, що є твоєю власною системою координат. Я б не гарантував на 100%, що все відбудеться от післязавтра і станемо омріяною країною, де всі люди свідомі. Знаючи це, маєш намагатися змінити самого себе, а потім зробити так, щоб, можливо, через твій творчий доробок потихесеньку щось змінювалося в кращий бік. Почни хоча б з того. А можеш не робити цього. Я обираю робити — я так відчуваю мету життя.

Читайте також

Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

На початок