Прабабуся і мама водночас: жителька села Верлок Радомишльської громади Лариса Гарбовська у сімдесят чотири роки сама виховує двох правнуків – дев'ятирічну Софію і десятирічного Андрія. Дітей рідної онуки жінка взяла під опіку відразу після їхнього народження, бо їхню маму позбавили батьківських прав.
"З'явилися вони у мене ще немовлятами, – розповідає Лариса Гарбовська. – Спочатку онучка нагуляла хлопчика. Привезла мені його і залишила. Я думаю, нехай буде, доглядатиму. Потім їй захотілося заміж. Пішла заміж в сусіднє село. Завагітніла. А там її свекруха дізналася, що народиться дівчинка, – і вигнала її. Вона знову додому до мене повернулася. Я знову забираю вже друге дитя і доглядаю. Так і з'явилося у мене двоє правнуків".
За словами Лариси Гарбовської, Софія та Андрій – друге покоління дітей, яким вона замінює маму. Спершу 26 років тому жінка забрала з інтернату трьох онуків, бо їхня мама – її старша донька, теж виявилася, зі слів Лариси, неспроможною виховувати дітей.
"Не пильнувала донька своїх дітей. Відібрали їх у неї і вже почали оформлювати в інтернат. А мені тоді було сорок вісім років. Мій чоловік саме вмер тоді. Подумала: що ж я буду сама у хаті сидіти, а діти підуть в інтернат? А як вони виростуть і запитають, а чого ти, бабо, нас в інтернат віддала, а не забрала до себе?", – згадує Лариса Гарбовська.
За словами прабабусі, вона піклувалася про дітей, яких ростила, бо любить їх. Жінка створювала малечі домашній затишок, тепло, готувала їжу та дбала про їхній розвиток.
"Я ж хочу, щоб у них все було. І щоб вчилися вони добре. Хочу, щоб вони були навченими, бо баба ж невічна. Ось якось так. Хотіла, щоб всі вчилися – і діти, і онуки, і тепер правнуки. У мене всі повиучувалися", – каже Лариса Гарбовська.
Зараз до школи у цій родині ходить тільки п'ятикласник Андрій. Другокласниця Софійка, як каже прабабуся, на лікарняному. Наприкінці минулого року дівчинка захворіла і потрапила до лікарні.
"Ми її тоді ледве врятували. Лікар сказав мені, що це дитя потрібно дуже пильнувати. От їсти їй даю і дивлюся, чи немає висипання на тілі. Я була цілий місяць у реанімації з нею. Вона без баби нікуди. А лікарі ж туди не пускали. Казали мені, що вона вимагала бабу у реанімацію. Казала, як бабу не пустять, то вона розверне там всі апарати", – розповідає Лариса Гарбовська.
Окрім хатини, у прабабці та двох її правнуків є город, двоє собак та кури. Господарюють разом. Андрійко каже, що вдома після школи має свої обов'язки, а за мамою діти не сумують.
"Скаже мені бабуся воду принести – принесу, – каже правнук Лариси Гарбовської Андрій Курис. – І з криниці натягаю і принесу. Дрова принесу у хату, допомагаю розпалювати пічку, а потім вже ляжу і лежу з телефоном, який мені бабуся купила".
Андрій каже, що з мамою не хочете жити, бо вона їх кинула.
Лариса Гарбовська, як опікунка малолітніх дітей, окрім пенсії, отримує соціальні виплати, розповідає староста села Олександр Кобилинський. Також цій сім'ї допомагають односельці.
"Жителі села, односельці та інші небайдужі люди допомагають цій родині, – каже староста Верлокського старостинського округу Олександр Кобилинський. – Хто грішми допомагає, хто фізичною силою по господарству щось зробити – там город покопати, урожай зібрати. Ми не залишаємо родину поза нашою увагою. Чужі люди допомагають, і прабабуся поряд із дітьми. Вона у поважному віці взяла на себе всю відповідальність за виховання і розвиток цих дітей".
У Лариси Гарбовської четверо дітей. Загалом має 15 онуків і 18 правнуків.
Читайте також
- Військовий із Житомирщини став опікуном вісьмох дітей свого брата, який з дружиною підірвався на міні.
- У Житомирі багатодітна родина взяла на виховання п'ятеро прийомних дітей.
- Подружжя з Житомира виховало 28 прийомних дітей.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
