Тетяна Сидорюк з села Єгорівка Одеського району 14 березня 2022 року втратила 20-річного сина Володимира. Старший кулементник військової частини 3029 Нацгвардії України потрапив під обстріл російських військ у Запорізькій області та загинув на місці через поранення. У рідному селі у військового залишились мати, батько, та 14-річна сестра. З родичами загиблого поспілкувались кореспонденти Суспільного.
У кімнаті, яка ще рік тому належала Володимиру, розміщені спортивні медалі, світлини, серед яких орден “За мужність” III ступеня. Ним сина Тетяни Сидорюк нагородили посмертно. Останню відзнаку Володимира отримувала мати.
"14 березня все сталося, це понеділок. А ось ці дні – четвер, п’ятниця, субота ми з ним спілкувалися. Кажу йому, Вова, в тебе попереду все життя. І зараз в голові оці слова постійно, коли йому говорила, у тебе попереду все життя", — згадує мати загиблого Володимира Сидорюка Тетяна.
Син Тетяни був моряком та ходив у рейси, однак кар'єра перервалась спочатку армією, а згодом війною.
"Ці дні особливо такі були його плани на життя. Мам, я прийду з армії, далі в планах рейс. Після рейса на вищу освіту. Поки був в армії, нам телефонували з крюїнгової компанії: "Ми пропонуємо третього помічника капітана". Кажу, боже, 20 років дитині. Стільки планів, стільки мрій, але ця клята війна все зруйнувала", — розповідає мати.
Батько Володимира Віталій Сидорюк був особливо близький з сином. Те, що син риє окопи, а не сидить у військовій частині, вони разом вирішили приховати від матері.
"Першу групу їх кинули десь під Маріуполь, попали його товариші туди. Два товариші його загинули. Після цього він вирішив: "Тато, я не буду сидіти у військовій частині". Хоча міг сидіти", — зізнається батько.
"Я запитую: "Вова, ти де? - Я в частині. - Що ти зараз робиш? - О, це зараз вечір, оце зараз сиджу на стільчику, п’ю чай і їм соломку". Оце четвер, п’ятниця. Був мінометний обстріл. Сильний мінометний обстріл. Ось тоді нарешті мені чоловік все розповів, що Вова в частині не був, гарячого чаю, який він розказував, сидячи за столом і дивлячись у вікно не пив", — розповідає Тетяна Сидорюк.
За словами батька, після смерті його сина йому дзвонив командир батальйону й вибачався, що не зміг вберегти хлопця. Як він стверджує, у тому бою Володимир загинув один. На місці загибелі побратими встановили хрест та квіти.
"Я все думала, що чим ближче до року, тим повинно ставати легше. Але чим ближче до року, ти розумієш, що ось цей рік, коли був якийсь дзвінок і невідомий номер, все була якась надія, а чим ближче до року, надії все менше і менше", — зазначає мати загиблого.
"Цей рік можна сказати, що випав зовсім із життя. Все перевернулось, тяжко пережити це все. Не хочеться показувати, щоб жінка не переживала. Аби хоч хтось в сім’ї тримався", — додав Віталій Сидорюк.
Читайте також
- "Кров ллється рікою": загиблих на фронті ховають на військовому секторі кладовища в Одесі
- На війні загинув 32-річний військовий з Одеської області
- На Одещині попрощались із військовим, який загинув під час бойового завдання у Соледарі
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
