Село Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області розташоване в 4 кілометрах від лінії фронту. З населеного пункту виїхало 90 відсотків мешканців.
Як живуть на лінії вогню — бачили кореспонденти Суспільного Запоріжжя.
"Прилітає все: і гради, і снаряди, і "Гвоздиками" обстрілюють, як їх називають – фосфор. Все, що можна, на нас експериментують. Села Токмачка на 90 відсотків вже немає, його вибили просто, його просто немає вже".
Пані Валентина, жителька села Мала Токмачка, з чоловіком та донькою переїхала сюди чотири роки тому з села Нижня Дуанка Луганської області. Жінка каже, одного разу вже довелося тікати від війни, вдруге залишати домівку не збирається.
"Нікуди ми не поїдемо, ми на своїй землі, у своїй хатинці. Куди бігти? За кордоном ми не потрібні, це сто відсотків. А всюди, куди не поїдь, треба кошти. А де ті кошти брати, як я не працюю?"
За словами Валентини Фесенко, до життя на лінії вогню вже звикли. Хоча, морально триматися деколи важко. Їхній будинок російські військові пошкодили ще 31 серпня.
"О другій годині до нас прилетів снаряд, там, на город. Повибивало нам всі вікна, двері покрутило, кришу побило. На городі у нас яма велика, як басейн. У нас через це замулило колодязь, тому у нас у дворі води немає".
Адміністративні будівлі, магазини, поштове відділення, де працювала пані Валентина - все це у селі було знищено в перші місяці повномасштабної війни. Ворожий снаряд перетворив на руїни і місцеву школу, де навчалася 12-річна донька Валентини Фесенко.
"Я не вчитель, я не поясню всі теми для шостого класу. Вчителя нам нічого не надсилають, навіть смскою, хоч би, книжку, там. Книжок же теж немає. Немає нічого!"
До повномасштабного вторгнення у селі Мала Токмачка мешкало три тисячі людей. Нині - до сотні, серед них дев’ятеро дітей. З квітня минулого року у селі відсутній зв'язок, електро- та газопостачання.