28 січня жителі Корсунь-Шевченківської громади попрощалися із загиблим земляком, військовослужбовцем Олегом Собченком.
Солдат Олег Собченко був радіотелефоністом самохідної артилерійської батареї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, повідомила Суспільному речниця Територіального центру комплектування в Черкаській області Аліна Кривошея.
"Військовослужбовець загинув 24 січня від поранень, які отримав під час російського артилерійського обстрілу на Донеччині", — розповіла речниця.
На вшанування прийшли рідні захисника, побратими, посестри та містяни.
Військовослужбовець, голова благодійного фонду "Атомани" Олексій Степаненко розповів, що з Олегом познайомився близько 10 років тому, після чого товаришував:
"Був знайомий з Олегом. Ми товаришували, були спільні інтереси. Разом займалися річкою Рось, громадськими роботами. Олег був компанійським, переживав за всіх, за наше місто. Він був хорошим. Були в нас і спільні відпочинки. Олег полюбляв риболовлю, особливо зимову, саме спілкування з природою. Історій пригадую чимало, зокрема ми були з ним на перших майданах".
Друг дитинства Максим Недвига спеціально приїхав з Одеси, аби попрощатися з Олегом Собченком. Про загибель друга дізнався з соцмережі:
"З 1981 року по 93-ій ми з Олегом тісно товаришували й спілкувалися. Хочу його охарактеризувати як складну людину в спілкуванні. Але в нього була така риса як надійність. Собченко ніколи не зрадить, не підведе. Ми могли з ним по місяцю-два не розмовляти, а потім знов, як магнітом, притягувалися. Тринадцять років тому я переїхав до Одеси. Тому ці роки ми бачилися рідко. Крайня зустріч відбулася 2022 року. Випадково зустрілися з ним у серпні 2022 року. Я написав і видав книгу. Так збіглося, що я вручив йому примірник книги, ми душевно поспілкувалися. Таким він і залишився в моїй пам'яті".
Жалобна церемонія відбулася біля Спасо-Преображенського храму Православної церкви України.
Поляк Орест Стець розповів Суспільному, що товаришував з Олегом:
"Сам я — громадянин Польщі. З 2008 по 2014 рік я працював в Україні. У Корсунь ми приїжджали відпочивати, так і познайомилися тут з Олегом. Я цікавився історією, неодноразово з Олегом ми їздили на риболовлю, і він розповідав про своє дитинство над Россю, возив у цікаві місця. Незадовго до його загибелі ми з ним спілкувалися, він попросив спеціальний пристрій, який допомагав йому в роботі, зустрітися особисто нам не судилося".
Заупокійний молебень відбувся в Спасо-Преображенському храмі. Після чину відспівування люди вшанували пам'ять Олега Собченка згадками про нього та дружбу з ним.
"Всі ми знаємо пісню, де є такі слова: «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну». Ці слова — про Олега. Гідний майданівець, гідний учасник АТО, гідний воїн після повномасштабного вторгнення Росії. Про Олега не можна сказати нічого поганого, це була людина з великої літери, яка жила не для себе, а для всіх. Він не чекав повістки. Ми навіть не знаємо, куди він дівся, просто поїхав і все. Пізніше ми дізналися, що він захищав Київ, освоїв нову професію аеромобільного розвідника. Коли сказали, що його немає, я спершу не повірив. Він — патріот, без перебільшення герой", — розповів присутній на прощанні місцевий священник.
Корсунський громадський діяч Владлен Кузьмич-Ковтун вважає, що в Корсуні слід поставили пам'ятник Олегові Собченку:
"Він був веселим, жартівливим і за цим скромно ховав свою велич. Я читав його заповіт. Там написав про справи, які ми маємо продовжувати. Такі люди гідні найвищого вшанування. Я хотів би, щоб у Корсуні поставили пам'ятник Олегу Собченку".
Завдяки Олегові, на війні багато хто із захисників вцілів, він піклувався про товаришів, розповів побратим Ігор Луценко:
"Я був в одному екіпажі з Олегом Собченком. Я за ці місяці відчув, як це — бути членом його родини. Де б він не був, він створював довкола себе родину і піклувався про неї. Ми пішли з ним не війну навесні 2014 року. І дякуючи йому, багато хто вцілів. Він завжди поєднував інтелект із хоробрим серцем. Я думаю, що він цілком гідний звання Герой України".
Після прощання люди урочистою ходою провели Героя вулицями міста до центрального Корсунь-Шевченківського кладовища. Олег Собченко в заповіті написав, щоб дорогою до кладовища грали пісні його улюблених гуртів. Його волю виконали.
Місцева журналістка Галина Добровольська розповіла: "У заповіті Олег сказав нам довго не сумувати, бо сум може породити зневіру в душі. Зараз ми всі маємо стати мільйонами олегів собченків, щоб разом подолати російську армію".
Що відомо
- Олег Собченко багато років працював над відновленням меморіалів та могил вояків Армії Української Народної Республіки.
- Він належав до команди благодійного фонду "Героїка", метою якого є збереження пам’яті про захисників України столітньої давнини. Як тесляр та каменяр Олег власноруч працював над відновленням пам’ятників.
- Був активним учасником Революції Гідності та отримав травми під час протистояння в Черкасах. У 2014-2016 роках воював у складі добробатів. У лютому 2022 року долучився до 72 бригади імені Чорних Запорожців, захищав Київ під Мотижином.
- Довгий час Олег Собченко боровся за збереження річки Рось. Був виконавчим директором благодійного фонду "Сейв Рось".
- Також він був другом журналіста Василя Сергієнка, якого у 2014 році викрали й закатували в лісі біля Корсуня-Шевченківського. Добивався покарання вбивць, відвідував суди, які неодноразово переносили, а зрештою — передали на Київ.
- Жив у Корсуні-Шевченківському. 4 грудня 2022 року Олегові Собченку виповнилося 49 років.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
