12-річну Аню та ще 366 людей російські окупанти примусово утримували у підвалі в Ягідному Чернігівської області. Дівчинка пройшла курс психологічної реабілітації та може відверто розповідати, що з нею сталося, жити з цим досвідом і допомагати одноліткам.
Аня Козаченко живе у селі Ягідне, що поблизу Чернігова. 3 березня російські війська окупували село.
"Це було 3 березня. Десь четверта година дня, ми почули вибух і вирішили спуститися до підвалу, який був вдома. Ми вимкнули світло, телефони й сиділи тихо. Ближче до ночі, вони зайшли… І так хотіли виламати двері, але вже ввечері, вони їх зламали, сказали: "Тут хтось є? Або кинемо гранату". Ми вийшли, сказали, що тут є діти. Нас перерахували. Потім на ранок, 4 березня, нам сказали, що можна вийти, попити чаю, таке… Ми вийшли. У квартирі вже було все розламано. Їх теж було багато у квартирі. Потім зайшов один військовий і сказав: "Збирайте теплі речі, ви йдете у підвал школи". Ми йшли, щойно зайшли в підвал, почався дуже сильний великий обстріл, і ми тут залишились. Потім почали приводити ще людей, іще й іще..."
Майже місяць 366 місцевих жителів примусово утримували у підвалі школи. На першому поверсі, просто над цивільними, росіяни розташували свої штаб та шпиталь.
Наймолодшому бранцю підвалу було півтора місяця, найстаршому — 93 роки. Тут вони спали, їли та вмирали. У приміщенні підвалу здебільшого через задуху померли 11 людей.
"Кожен день до нас приходили й казали, що "пів України здалося, скоро ми візьмемо Київ". Що всі області практично здалися без бою, й вони майже виграли. Це дуже сильно запам’яталося, це дуже сильно залишилося в моїй пам’яті, ці слова".
Росіяни покидали Ягідне поспіхом. Це відбувалося 30 березня. Додому Аня та її родина повернулися лише наступного дня — боялися обстрілів.
Аня стала учасницею програми — понад пів сотні дітей з різних куточків країни, які втратили батьків або пережили окупацію, протягом місяця перебували в Іспанії та щодня отримували психологічну терапію. Заснувала реабілітаційний табір для дітей киянка Оксана Лебедєва.
"Наша місія — це мінімізація психологічних наслідків для наших дітей та всього нашого населення, що були завдані внаслідок російської агресії в Україні", — розповідає засновниця Gen Camp.
Проєкт реалізовують за гроші меценатів та під патронатом Першої леді Олени Зеленської. Зі страхами та нав’язливими думками тут працюють за авторською програмою кандидатки психологічних наук Оксани Шльонської. Щодня діти мають групові та глибинні індивідуальні сесії психотерапії, в ігровій формі закріплюють результати. Так, наприклад, однією з вправ була "ярмарок страхів": діти розмірковували, навіщо їм потрібні страхи, відпускали їх, лишаючи собі обережність. Паралельно психологи працювали з батьками та опікунами, розповідає Оксана Шльонська.
"Це нам ніколи не забудеться. Але там допомогли прийняти цей факт та продовжувати жити з ним. Щоб він далі не став глибше, далі не розвинувся", – говорить Аня Козаченко.
Після реабілітації дівчина після реабілітації в таборі не лише може відкрито говорити про пережите, вона навчилася заспокоювати себе та допомагати іншим.