У Полтаві попрощалися із солдатами Анатолієм Олійником та Анатолієм Петренком, які полягли під час захисту України від російського вторгнення. Бійці загинули 18 та 19 січня на Донеччині, повідомив начальник групи морально-психологічного забезпечення Полтавського об’єднаного міського центру комплектування та соцпідтримки Сергій Шкурупій.
Солдата Анатолія Олійника мобілізували 29 квітня. Він служив у військовій частині окремої механізованої бригади на посаді стрільця-санітара. Воїн був родом із села Рокита Великобагачанської громади, а проживав у Полтаві.
"Це наш герой, це славний воїн, це наша гордість. Ми виросли разом, навчалися в одній школі, це наш брат. Це був цікавий хлопчина, веселий, дружелюбний, завжди з усмішкою. Це людина з душею, із чистим серцем. І тому він пішов воювати", - каже сестра Анатолія Олійника Юлія Перехрест.
Загинув 34-річний боєць 18 січня від поранень, несумісних із життям, отриманих внаслідок мінометного обстрілу. Сталося це поблизу міста Бахмут на Донеччині. У воїна лишилися батьки, сестри, дружина та донька.
"Толя – мій двоюрідний брат, дуже прекрасна, весела людина була, ми його дуже любили. Це сонечко було наше. Я його так і називала – «сонечко». Він у дитинстві завжди підходив, пригорнеться, як знаєте, таке кошеня. Пригорнеться, дуже був ласкавий", - каже сестра Анатолія Олійника Алла Майстренко.
19 січня поліг 49-річний воїн Анатолій Петренко. Він загинув унаслідок поранень, несумісних із життям, які отримав під час бойового зіткнення поблизу села Богородичне на Донеччині.
"Завжди був вірним другом, товаришем, завжди ішов на допомогу. Дуже хороша людина. Ми разом навчалися, з одного класу, з першого класу і до кінця. Він був відмінником, вчився добре. Завжди його ставили у приклад. Не відмовляв ні в чому. Патріот він був, чесний, відданий своїй справі", - розповідає товариш Анатолія Петренка Юрій Орищенко.
Анатолій Петренко мав звання солдат. Служив у військовій частині батальйону тероборони на посаді водія стрілецького відділення. Народився воїн у селі Нехвороща, а проживав у Полтаві.
"Пішов воювати у перший день в територіальну оборону міста Полтави. Я його знаю з самої ще школи. Коли я був на посаді вчителя, я прийшов на практику, він закінчував школу. Школу закінчив із золотою медаллю. Хороший батько, хороший сім’янин, друг, син. Вся громада сумує і в скорботі", - каже голова Нехворощанської громади Віктор Дубович.
У Анатолія лишились мати, дружина, двоє доньок та сестра. Поховали воїнів на Затуринському кладовищі неподалік обласного центру.
