Із бійцями Віктором Конюшенком та Сергієм Почепом, які полягли на Донеччині, 18 січня попрощалися у Полтаві. Воїни загинули на початку цього року, повідомив Суспільному начальник групи морально-психологічного забезпечення Полтавського об'єднаного міського терцентру комплектування та соцпідтримки Сергій Шкурупій.
До Свято-Успенського собору Полтави 18 січня із квітами йдуть рідні та знайомі воїнів, які полягли на Донеччині. Прощалися із Віктором Конюшенком та Сергієм Почепом.
"Сергію я рідна сестра. Він мій старший брат, старший на 11 років. Він мене виховав повністю, можна сказати, що це половина мене. Тому що усі мої захоплення, усе, що я знаю, усе, що я навчилася – це від нього. Він завжди мене підтримував. Я завжди знала, що я під захистом з його опорою, підтримкою. Тому зараз важко усвідомлювати, що його вже поряд немає", – каже сестра загиблого Сергія Почепа Юлія Почеп.
За словами Юлії, Сергій Почеп захищати Україну пішов добровільно 27 лютого 2022-го. Мав звання солдат. До цього працював водієм в "Полтаваобленерго". Загинув воїн 9 січня цього року внаслідок артилерійського обстрілу біля міста Красногорівка. Йому було 50 років.
"Особисто я його не знаю. Я знаю його дружину – це Почеп Лариса. Вона учителька моїх діток. Дітки зараз онлайн, і у них саме було заняття. Їй зателефонували, а я чула, і вона почала плакати. Вибігає мій син, у мене двійнята, каже: «Мамо, щось сталося, подзвонили і вона почала плакати на уроці». Знаючи, що її чоловік служить, я відразу зрозуміла", – розповідає жителька Полтави Тетяна Пашкевич.
У воїна залишилися батьки, сестра, дружина та дочка.
Біля труни капітана Віктора Конюшенка – його батьки та рідні. Воїн загинув 11 січня біля села Кліщіївка. Сталося це від поранень, які він отримав під час бойового зіткнення з противником. На службу його мобілізували 12 квітня 2022-го року.
Віктор Конюшенко працював інженером з приймання локомотивів регіональної філії "Південна залізниця". Більше 10 років його напарником був Віталій Павленко.
"Я як молодший його співробітник завжди питав у нього поради. Знаю його, як гарного спеціаліста, гарну людину, компанійську людину. У колі друзів він завжди був веселий. Хай залишиться у світлій пам’яті гарною людиною", – згадує колега загиблого Віктора Конюшенка Віталій Павленко.
Воїну було 47 років. У нього залишилися батьки, дружина та діти.
"Весела, компанійська людина. Лиха доля зробила так, що ми зустрілися не так, як планували. Бачився востаннє ще до початку війни. А по спілкуванню (по телефону – ред.) – Новий рік 31 (грудня – ред.). Мовчазний був. Про події не висловлювався. Усе добре, усе гарно, усе чудово", – говорить колега загиблого військового Олексій Ковтун.
Обидва воїни були з Полтави. Поховали їх на кладовищі у селі Затурине, що поблизу обласного центру.
