Не міг покинути людей. Греко-католицького священника депортували з окупованого Мелітополя

Не міг покинути людей. Греко-католицького священника депортували з окупованого Мелітополя

Не міг покинути людей. Греко-католицького священника депортували з окупованого Мелітополя
Отець Олександр. Фото: Суспільне Запоріжжя

Настоятеля парафії Пресвятої Богородиці УГКЦ в Мелітополі Олександра Богомаза росіяни “депортували” через 9 місяців окупації. Чоловік каже: не міг покинути людей. Попри утиски, знущання, обшуки, заборони правити служби, допомагати, волонтерити продовжував би й далі.

Своєю історією поділився з журналістами Суспільного.

Службу отець Олександр правив не лише в Мелітополі, а й ще в трьох парафіях в населених пунктах поруч з містом, які також окуповані. Спочатку, думав, що все скоро закінчиться.

“Я НЕ МІГ ПОКИНУТИ ЛЮДЕЙ” - СВЯЩЕННИК ПРОБУВ В ОКУПАЦІЇ 9 МІСЯЦІВ
Священник з окупації, Олександр Богомаз. Фото: Суспільне Запоріжжя

“Поступово я почав думати про те, щоб не жити якимись очікуваннями скорого звільнення, а зосереджуватися на поточному служінні, тобто виконувати свої обов'язки, якісно служити, спілкуватися з людьми і відповідати на всі виклики того часу, зокрема ми допомагали і гуманітарною допомогою, це десятки тон такої допомоги, і транспортом допомагали, десь пенсіонерів підвести, до лікарні відвести тощо. Приймали також і людей, наприклад, десь відбувалися бойові дії, а люди йшли жити в наш парафіяльний дім. В нас часто жили люди, які мали пізніше виїжджати, наприклад, вони з сіл і чекали на свою чергу, аби виїхати. Вони могли жити і по три тижні, це бувало понад 30 осіб в нас жило”.

Потім окупанти вже обжилися на території і почали примушувати брати російський паспорт і змушували до участі у "референдумі".

“Тисли на мене, дуже багато разів приходили. Я різними способами ухилявся від того. Мене якось оминув той псевдореферендум, бо я пригадую, що я стою і бачу як йде жіночка з тією урною, автоматчик в повній амуніції — вони на мене подивилися і пройшли повз, і я подумав: “Супер, дякую тобі Боже”. Але люди ховалися від того, зачинялися, були й ті, хто голосував за Росію, але таких небагато було. Багато хто, голосував за те, щоб була Україна і сварилися з тими окупантами”

6 разів у священника влаштовували обшуки, допитували, звинувачували у переховуванні зброї. На сьомий раз, 1-го грудня, отця Олександра вивезли з міста.

“Мені дозволили одягнути теплий одяг, дозволили взяти з собою документи. І сказали, що забороняють взагалі діяльність римо-католицької і греко-католицької, взагалі католицької церкви на окупованих територіях. Мене вивезли за Василівку, там пройшов процедуру, яка називається “видворення”, їхньою термінологією. Мене занесли в базу даних, взяли відбитки пальців вже черговий раз і потім ще кілька блокпостів мене провезли і вже крайні два блокпости я проходив пішки”, згадує Олександр.

Пішки отець Олександр пройшов близько 15 км, згадує, було страшно, розумів, що знаходиться на передовій. Йшов попри обстріли і заміновану навколо територію.В майже знищеному Кам'янському зустрів жінку й дідуся, які йому допомогли.

Те, що дійшов до підконтрольної Україні території, каже священник, було Боже диво.

“І перший український військовий, якого я зустрів, це був боєць Нацгвардії і він мене здалеку впізнав, то був наш парафіянин, це теж було таке велике диво нашої зустрічі, яке підбадьорило і мене, і його. І далі мені вже допомогли доїхати до Запоріжжя поліція”

Поки отець Олександр в Запоріжжі, продовжує виконувати свої обов'язки, намагається зв'язуватися з людьми, які там залишилися, вислуховувати їхній біль, спілкуватися з ними, аби люди не були кинуті напризволяще і чекає на повернення в деокупований Мелітополь.

Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber

На початок