Завідувач центру онкоурології Роман Морару-Бурлеску переїхав до Черкас із Луганська вісім років тому, коли в Україні почалася війна. Тепер під його керівництвом у центрі роблять трансплантації нирок, реконструкції сечових міхурів та малотравматичні операції. Оперують навіть тоді, коли немає світла.
Як з ними намагаються впоратися — друга історія з циклу "Люди, які нас надихають".
Нині палати центру прикрашає новорічний декор. Втім, за словами Роман Морару-Бурлеску, хвороба не зважає ні на війну, ні на свята.
"З початком бойових дій пацієнтів було дуже багато. Серед них були переселенці, залишалися на нашій території, а також ті, які проходили через нашу клініку «транзитом» – отримали первинну медичну допомогу і поїхали далі", – розповів він.
"Вони – не смертельно хворі люди. Вони народжують дітей, одружуються і живуть повноцінно", – так пан Роман говорить про своїх пацієнтів.
Зробити так, щоб у людей не було потреби користуватися машинами гемодіалізу, допомогти їм побороти рак, повернути до повноцінного життя – це завдання, з якими намагаються впоратися медики.
"Пацієнти не мають думати, що їх життєвий шлях завершився. Ні, не завершується, просто починається новий відлік. Ми все робимо для того, щоб наші пацієнти жили довго, щасливо і максимально комфортно", – пояснив Роман Морару-Бурлеску.
Валентині Черненко робили операцію.
"У мене один камінь повністю закрив вихід із нирки. Ми думали, що роздробиться тільки цей, що на виході, а ті, що були далі, лишаться. Але лікар їх роздробив усі. І цілий мішечок приніс мені. Мені щастить, що потрапила до такого спеціаліста", – зазначила вона.
Ці камінці, додала, повезе додому вже в пакетику – напам’ять.
Аби вилікувати пацієнта, зупинятися не можна, навіть коли йде війна, зазначив Роман Морару-Бурлеску. Розповів, як перевозили органи для трансплантації з інших областей:
"О сьомій годині вечора отримали повідомлення, що нирки підходять нашим реципієнтам і потрібно було поїхати і забрати їх. Ніч, комендантська година, ще й чотири прифронтові області треба перетнути".
Аби привезти нирки в Черкаси, було 12 годин. Саме стільки органи можуть зберігатися в спеціальному контейнері, зазначив хірург. Завдяки військовим та працівникам швидкої тоді це вдалося.
А потім – нове випробування – російський обстріл та знеструмлене місто у день операції.
"Коли пацієнтів перевели у хірургічний блок і вони були на операційних столах, якраз була ракетна атака. Це складно, коли ти приймаєш рішення, що треба оперувати, бо ми втратимо нирки", – розповів медик.
Тисяча двісті пролікованих за рік та 21 трансплантація нирки за два роки – підсумував результати своєї роботи Роман Петрович. Нещодавно він їздив переймати досвід до однієї, як каже сам, із кращих клінік Америки.
"Моє враження, як хірурга – наші лікарі в плані хірургії не слабші, а от організація процесу – це інше", – поділився враженнями він.
Деякі напрямки, з його слів, через війну у 2022-му реалізувати не вдалося. Спробують їх здійснити у новому.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
