У Синівці Липоводолинського району на Сумщині жителі протестують проти спроб розорати сіножаті та пасовища. 15 травня люди зібрались, щоб з'ясувати законність сільськогосподарських робіт на територіях, де раніше селяни випасали худобу та заготовляли сіно.
Йдеться про заливні луки на березі річки Грунь, де місцеві випасають худобу, та які у перших числах травня почали розорювати.
"За огородами, впритул до наших садиб, особи з Липової Долини – їм геокадастр надав земельні ділянки 2 га - де ми випасали наших корів. Вони хочуть ділянки розорати – ми всіляко цьому перешкоджаємо, и хочемо зберегти свої луки, своє зоров'я, наших дітей, онуків, щоб не їсти оті гербициди їхні, не пити воду з ядохіміктами,
Хто саме запланував оранку, люди, які зібралися, не знають. Не бачили документів на право власності та використання й у сільській раді, говорить її голова Андрій Воробйов. Єдине, що чув, – начебто використовує землю якийсь розпорядник, який виграв суд у геокадастру на 2 гектари, і який узяв в обробіток іще кілька сусідніх паїв.
у них правовстановлюючі документи на право власності – витяги з державного реєєстру речових прав. Були направлені листи від виконкому Синівськї сільсько ради у Держгеакадастр і екоінспекцію, щоб здійснили перевірку про правомірність використання даних земельних ділянок", - розповідає сільський голова Синівки Андрій Воробйов.
За інформацією Публічної кадастрової карти, усього тамтешні луки біля річки Грунь поділені на 11 ділянок, із них п'ять – приватні, тип власності решти не визначений.
У Синівській сільській громаді проживає понад 4,5 тисячі людей, з них близько 300 не отримали свої 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, розповів екс-голова сільради Олег Тихоненко. За його словами, 18 травня у райдержадміністації з'ясовували ситуацію, яка трапилась з землею поблизу Синівки.
Ділянки, про які йдеться у сюжеті, не є комунальною власністю сільської ради. Після засідання, розповів голова Липоводолинської райдержадміністрації Іван Яременко, дійшли такого рішення:
"Особа, яка орендує ту землю, не зможе там розорювати пасовище. А, оскільки ця земельна ділянка є приватною, то конфлікт цей не вирішиться, бо, найімовірніше, і не пускатиме пасти корів на свої паї. Тому ми дійшли висновку: сільський голова винаходить землі комунальної власності у межах своєї громади, і потім, за згодою з власниками оцих ділянок, підписує договір міни, і, таким чином конфліктна ситуація буде вичерпаною: людина, яка отримала право обробляти ці землі, матиме можливість обробляти, але в іншому місці, а люди матимуть право на цих землях випасати корів"
Журналісти Суспільного поспілкувались з чоловіком, який узяв в обробіток тамтешні луки. Він говорить, що користується зараз п'ятьма ділянками. Про те, що їх розорювати не можна, не знав, і на умови обміну згодний.
"Я так думав, що, якщо для ведення особистого селянського господарства, так ним і займатися, не важливо, що я буду там сіяти. Я ще не думав, що там робити. Думав, чи переорать, щось з нею зробить, бо там воно то бугри, то дерева, кущі поросли там. Я не проти, щоб не було скандалу з жителями, хай вони міняють, і дадуть в іншому місці: мені не принципово, чи це буде Синівка, чи будуть Підставки, чи Подільці", - сказав орендар Олександр Сорока.
Журналісти Суспільного направили запит до головного управління Держгеокадастру з проханням пояснити, які землі можуть бути передані Синівській сільській раді у комунальну власність; за яких умов може відбутись процес обміну землею, яку саме сільськогосподарську діяльність дозволено вести на цих луках, за яким принципом виділяються земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, чому заяви, подані мешканцями с. Синівка, зокрема, Тетяною Дахно, не були задоволені, і де мешкають ті люди, які отримали земельні ділянки на означеній території. Відповідь буде опублікована, як тільки вона надійде.
Автори - Ігор Стрельцов, Наталка Гордус.
