Громадський хаб став прихистком для переселенців. У Чигирині вільний простір для дітей, підлітків та молоді з початку повномасштабного вторгнення переоблаштували під центр допомоги тим, хто тікав від війни.
Там надають побутові послуги, утім не зупинили й свою роботу й гуртки: відвідувачі грають у шахи, футбол, малюють та беруть участь у творчих майстер-класах, розповіла директорка Діна Глазунова. До їх проведення відтепер долучились і самі переселенці.
Відвідувачі хабу, як і раніше, грають у шахи, футбол, малюють та беруть участь у творчих майстер-класах. Попри відсутність світла, а відтак і опалення, мами з дітьми, підлітки, жінки старшого віку, не знімаючи верхнього одягу, аби не замерзнути, збираються разом на майстер-класи.
На одному з них вготовили новорічного ельфа.
Тринадцятирічна Мілена з Харкова не пропускає жодного подібного заходу. З її слів, за час семимісячного перебування в Чигирині відвідала вже з пів сотні творчих майстер-класів.
"Майстер-класів п’ятдесят-тридцять точно я пройшла. Ми робили листівки, різних пташок, конвертики, ялинки. Цікаві поробки до Нового року виготовляємо", — зазначила вона.
Ірина Дергоусова на Черкащину приїхала теж із Харкова. Нині жінка й сама проводить такі творчі зустрічі. Для неї, пояснила вона, це можливість відчути себе потрібною іншим:
"Люди тут гуртуються: і майстер-класи, і тренінги, і екскурсії для дітлахів. І ми відчули потребу тут допомагати як волонтери".
До повномасштабної війни вільний простір "Хата-хаб" існував як центр діяльності дітей та молоді, розповіла його засновниця Діна Глазунова. Її підрозділ благодійної організації "Фонд розвитку Чигиринщини" брав участь у різноманітних грантових проєктах.
"Ми за грантові кошти, які б мали піти на щось інше, облаштували тут притулок, купили постіль, матраци, подушки. Тут є душова кабіна, придбали пральну машинку, пізніше знесли люди посуд, харчі", — зазначила вона.
Сімдесятитрирічна харків’янка Лариса Одарченко до Чигирина приїхала з чоловіком. Облаштувались у квартирі, де була тільки електроплита:
"Все інше ми тут отримали: дали нам і посуд, і сковорідку, і виделки з ложками. А речі прати я сюди приходжу раз на тиждень".
До послуг переселенців не тільки пральна машина, а й порошок.
"Коли допомогу отримуємо, то залишаємо, щоб люди з кульочками не бігали, не носили", — пояснила пані Лариса.
У сусідній кімнатці облаштували соціальну перукарню. Галина Димніч із села Юріївка, що на Миколаївщині, розповіла: як тільки переїхали, було не до зачісок:
"Як тільки приїхали, то нічого не хотілося, а зараз вже звикли. Я не раз у тьоті Олечки стриглася".
Олечкою тут лагідно звуть майстриню із зачісок Ольгу Сухомлинову. Прагне вдовольнити бажання кожного свого клієнта, пояснила жінка:
"Діти люблять малюнки, а жінки хочуть мелірування робить, фарбуватися, хочуть мати кращий вигляд".
Загалом, за весь час дії центру допомогли більше як двом тисячам сімей, зазначила Діна Глазунова. З її слів, щодня приходять від 20 до 30 людей: помалювати, почитати, випити чаю та згадати рідний дім, куди так прагнуть якнайшвидше повернутися.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
