Працівники екстреної меддопомоги у мирному житті щодня рятують людей. А в нинішньому – воєнному році – роблять це в екстремальних умовах. Яким 2022-ий був для медиків обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, ексклюзивно для Суспільного розповів його керівник Ігор Фесун.
Якими були для вас перші місяці після початку повномасштабної війни?
"Війна застала мене з командою на Тернопільщині. Ми були на нараді, яку організовувало міністерство. Рано-вранці нас підняли о пів на п'яту повідомленням, що бомблять Київ. Ми швиденько зібралися, і о 4:55 їхали назад в Черкаси. Дорогою було дуже дивно, що всі їхали на захід, а на схід рухалися лише ми. Ми ввімкнули спецсигнали — проблисковими маячками. Коли ми заїжджали на заправку, то інші машини буквально відпихали, щоб ми могли заправитися. Люди напевно розуміли, що якщо їде машина з написом "Медицина катастроф", з сиренами та маячками, то це не просто так, а кудись поспішають. Коли приїхали на місце, то перше, що було, – це буквально через 20 хвилин сталася перша серйозна тривога. Я зайшов у диспетчерську, побачив ці злякані очі дівчат, які не знали, що робити, і я не знав, що робити. Ніхто не знав, що робити. Перше, що ми зробили – знайшли бомбосховище поруч, у будівлі ДСНС, ми перевели частину дівчат туди, а частина добровольців (я запитав: "Хто залишиться?", щоб лінії працювали постійно) залишилась на місці. Згідно з рекомендаціями міністерства, ми не працюємо під час повітряної тривоги. Але завжди є винятки – ми намагаємось працювати так, щоб у нас не було "висяків", або "зеленухи" – виклики, на які ми не поїхали, підсвічуються в базі зеленим кольором. І ми прийняли для себе рішення – відправляти бригади на екстрені та критичні виклики: ДТП, кульові поранення, ножові поранення тощо".
Чи побільшало викликів в умовах воєнного стану?
"Викликів, як таких, не побільшало. Їхня кількість залишилася тією самою. Відразу після відбою тривоги пішли виклики щодо підвищеного тиску, трохи щодо серцевих захворювань, але загальна кількість – не збільшилась. Далі у нас із кожним днем почали збільшуватись виклики по ножових пораненнях, до слова – це виклики не від військових, а серед цивільного населення. Збільшилась кількість агресії з боку інших людей, сварки, які доводять до серцевих нападів, бійки тощо".
З чим було найбільше складнощів?
"Перед початком повномасштабного вторгнення ми зробили достатній запас ліків. Я не буду казати наскільки, але повірте – він достатній, так само і пальне, по усіх підрозділах. Враховуючи досвід Київської, Чернігівської, Сумської областей, ми зробили запаси харчування на кожному підрозділі, запаси води. Тому будь-який підрозділ в області в разі чого може працювати автономно".
Як працює Центр у разі відключень електроенергії?
"Декілька будівель – наші. Інші ми орендуємо. Була впевненість в тому, що всі орендарі (а це заклади освіти), будуть на 100% забезпечені світлом та водою. На жаль, вони не зовсім виправдали ці очікування. Зараз ситуація по більшості підрозділів уже стабілізувалися. Зараз працюємо над тим, щоб змінити генератори на більш потужні. Питання по електроенергії і зв'язку вже вирішене. Ми розробили давним-давно алгоритм дій, що робити людям, коли не буде електроенергії, зв'язку, куди під'їжджати, де їх будуть чекати, де буде поповнення, де можна заправитись тощо".
Усі знають, що черкаські медики працюють на звільненій Херсонщині. Розкажіть, що вони там роблять?
"Наша служба називається не тільки "екстрена медична", а і ще "медицини катастроф". Усі це читають, але не розуміють самого сенсу. Медицина катастроф – це не тільки виїзди безпосередньо на місце катастроф, або випадків природного чи техногенного характеру. Це і допомога людям, які знаходяться в тих містах, у які не може дібратися ніяка інша медична служба – чи це землетрус, чи це повінь, чи це якесь стихійне лихо, чи це війна. Першим у нас постало питання по Херсонському напрямку. Ми там відбули рівно два місяці, і нещодавно мої бригади вже повернулися на постійне місце дислокації. На щастя, без втрат, всі здорові, з прекрасними результатами. Ми перебудемо 2-3 тижні вдома, поки нас підміняють інші колеги з сусідніх регіонів, і далі будемо продовжувати. Але, повернемось до питання – там є люди. Багато, чи не багато – різниці немає. Але кожна людина – це громадянин України. Вони повинні відчувати, що держава піклується про них, бо це все – починаючи від елементарного хліба, до надання медичної допомоги. Наші бригади їздили туди, їздили по селах, надавали допомогу людям. Більшість випадків – це не екстрена медична допомога. Але коли мені колеги розповідають, що в одному селі бабуся, коли побачила машину "швидкої", кинула сапку і побігла їх зустрічати, коли медиків зустрічають всім селом, обіймають-цілують, то це того варте. Спочатку там у нас був один екіпаж, далі їх стало два. Ми возили пацієнтів, які були в критичному стані, в інші лікувальні заклади, бо не було більше кому. Тобто ми виконували функції і як невідкладної допомоги, так і екстреної меддопомоги. У нас на штучній вентиляції легень було п'ять пацієнтів на перевезення".
Розкажіть, будь ласка, про "диво-автобус", який використовують в роботі черкаські медики?
"Це не зовсім надбання. Автобус у нас в оренді. Його надало Міністерство охорони здоров'я України. Це другий автобус, який є в Україні, який є спеціалізований в Європі, і я думаю, що це другий, який є у світі. Є перероблені, є ті, які переробляли наші військові, але повністю автобуса, який би був зроблений, як машина швидкої — немає. З апаратурою, з ліфтом — їх спеціально зроблених немає. Це — експеримент, він почався і, на мою думку, дуже вдало проходить, таких автобусів заплановано п'ять на всю Україну. Ми постійно навчаємось. Наші люди поїхали в Польщу на навчання по цьому автобусу. Спочатку вони нас вчили, а тепер вже ми вчимо інших, бо у нас вже більше досвіду використання цього автобуса. Черкащина — перша область в Україні, яка везла в автобусі пацієнтів на апараті штучної вентиляції легень. До того ж ми везли не одного, а одразу декількох. Хоча ті самі норвежці, які подарували цей автобус, вони нас запевняли, що можна перевозити одного – максимум трьох людей. Ми везли одночасно чотирьох, це було дуже велике навантаження. Це була дуже далека дорога, ми в дорозі провели добу. Але всіх довезли, всі живі, всі здорові. Ми постійно пишемо, що потрібно в ньому доробити, вдосконалити. В останню поїздку нам додали обладнання на 2-2,5 мільйони гривень. В автобусі всередині працює кілька команд одночасно, ми можемо перевозити на великі відстані велику кількість людей. Нещодавно перевозили ним одночасно 11 людей. Вони всі під наглядом, для їхнього комфорту зроблено все, що потрібно, одночасно ми можемо займатися кількома тяжкими пацієнтами".
Люди – всі люди. Ми інколи перевозили пацієнтів, і ми не знали – чи це цивільний, чи це військовий, чи це свій, чи не свій. Це – люди, ми надаємо допомогу.
Розкажіть, будь ласка, про медичні навчання для цивільних
"Курси домедичної допомоги ми проводимо постійно. В нас дуже потужний навчально-тренувальний відділ. Цього року нам додалось роботи — ми продовжуємо навчати сили оборони області. Навчаємо і цивільних, і спецслужбовців, і військових. Цього року в нас було близько чотирьох тисяч осіб на курсах. Наші викладачі, паралельно з викладанням, ще й працюють – вдень викладають, вночі — на виїздах. Курси ці — безоплатні. І якщо ми хоч одну людину навчимо надавати допомогу, і вона когось врятує, це окупиться для всіх".
Повне відео
Інтерв'юерка – Марія Гаврилян
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
