Свято Миколая без тата, а тепер і Різдво, зустрічають родини воїнів, які загинули на фронті. Щоби бодай трішки відволікти від втрати і підтримати синів, доньок і дружин захисників — волонтери відправили їм подарунки.
Це ініціатива вінничанина Володимира Гунька із села Ободівка Гайсинського району, який боронив Україну із 2014-го. Усі ці роки вітав дітей полеглих побратимів. 5 місяців тому загинув у Бахмуті. Тепер цю справу продовжує його кохана Оксана.
"Після похорону Вови мене запросили у спільноту дружин полеглих героїв. Нас там було 25. Ми усі здружилися. Називали спільноту "Ми разом", бо разом легше пережити горе. Тоді вирішила, що подарую подарунки цим 25 сім'ям, — розповідає Оксана.
Коли почали донатити, назбирали понад 200 тисяч гривень. Мені почали писати різні компанії з пропозиціями, що можуть 10 — 15 сім'ям відправити подарунки. Написали волонтери з Німеччини (українці), що можуть взяти 70 сімей і подарувати їм подарунки. Написала благодійна організація Ukraindrop — вони відправили 50 сім'я подарунки. БФ "Нова пошта гуманітаріум" відправляла безкоштовно посилки", — каже Оксана.
Читайте також: 25 грудня або 7 січня: вінничани розповіли, коли святкують Різдво
Серед тих, хто отримав подарунки, родина Юр'євих. Батько Мілани і Кирила — Олександр був кадровим військовим, працював інструктором із вогневої підготовки 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна, що базується на Вінниччині. Через це родина переїхала до Вінниці з Миколаєва.
За місяць до вторгнення росіян Олександр був на ротації на Донеччині.
"Саша загинув 14 березня під Волновахою. Керував організацією оборонного бою, почався мінометний обстріл. Почав відстрілюватися. Знищив 2 БМП сам. І по ньому почали гатити з міномету. Він загинув від міни, яка впала поруч", — говорить дружина Катерина.
"Тато був героєм. Мені і мамі завжди приносив квіти", — згадує 6-річна Мілана.
"Із татом було весело. Брав мене в частину, розповідав щось, від нього мені інструменти передалися. Мамі майструю дзеркало в кімнаті", — каже Кирил.
Перше Різдво без тата і в родини Ободінських. Софійка і Влад — донька і син солдата ЗСУ Вадима, який 3 роки служив в АТО за контрактом, був водієм. Коли почалося повномасштабне вторгнення — 25 лютого уже стояв на передовій, як рядовий солдат.
"Перше Різдво, Новий Рік без нього перший. Дуже багато свят. Розумієш, що він вже не повернеться, його не буде...", — каже дружина Інна Ободінська
15 серпня виганяючи окупантів з Миколаївщини, Вадим Ободінський отримав смертельне кульове поранення.
"Він казав, що не дозволить, щоб ті "орки" до нас добралися і робили те, що в Ірпені й інших містах. Як зараз пам'ятаю білий папірець, який показав мені його брат, а там написано: "двохсотий" Ободінський Вадим Валерійович". В мене все опустилося, обірвалося. Думала, що то не він, але розуміла, що помилка практично неможлива, бо при ньому був смертник — це його жетончик, з яким він був 3 роки в АТО", — згадує Інна Ободінська.
Тата й чоловіка подарунки не повернуть і не замінять, кажуть Інна й Катерина. Важливо інше — увага і турбота.
"Я дуже вдячна, що є такі дівчата, які підтримують діток морально", — каже Інна Ободінська.
"Ми всі однакові. Переживаємо однакові емоції, біль. Збоку це одне, а коли в тебе — зовсім інше. Ці дівчата, які об'єдналися їм величезна подяка", — говорить Катерина Юр'єва.
Нині організація "Ми разом" об'єднує 186 жінок зі всієї України. Вже роздали подарунки 250 дітям, чиї батьки загинули на війні.
Читайте також
- У Вінниці дітей-сиріт навчали виготовляти ляльки-мотанки
- У МВС нагородили трьох подруг волонтерок з Вінниччини
