Порятунком української історії з прифронтових територій нашої області нині займається історик Сергій Звілінський. Чоловік збирає документи, фотокартки, елементи декору, усні історії – все це записує, оцифровує, зберігає, аби під час війни окупанти не знищили безцінне для народу. В експедиції виїжджати зараз вдається рідше, але люди передають на зберігання свої родинні архіви, інше – рятують військові.
З істориком поспілкувалися кореспонденти Суспільного Запоріжжя.
Сергій Звілінський пояснює, все, що оцифровують зберігатиметься в електронному варіанті. Доступ до них матимуть історики, науковці, студенти та інші.
За час повномасштабної війни, з прифронтових територій області, зібрав вже понад 20 родинних архіві, зокрема фотокартки, документи.
Так, до Сергія потрапило унікальне фото з сімейного архіву однієї з родин Гуляйполя.
На світлині немає підписів, але саме фотокартки дають можливість вивчати побут, звичаї, моду та мову:
“Очевидно, що це селянська родина, по одягу можна зробити висновок, що вона досить багата, заможна селянська родина Гуляйполя, або навколишніх сіл. Судячи з одягу і розуміючи, в яких роках працювала фотостудія, і маючи певну кількість фото з цієї фотостудії, які були підписані ми можемо зробити висновок, що це 1910-ті роки. І тут багато елементів, бачите, тут дитина йде з таким паском і з такою бляхою, тобто можна розгледіти, що це бляха училища і гімназії Гуляйпільської”.
З Гуляйполя, яке весь час обстрілюють російські окупанти, вдалося врятувати і комод, що мав би бути в “Музеї-садибі родини Крігер”, відкриття якого було заплановане минулого літа.
“Довелося евакуйовувати багато речей з цього місця, з цього майбутнього музею, цей “Музей-садиби родини Крігер”. І ось цей комод вивезли звідтіля. Цей музей вже частково постраждав. Вікна повибивалися і т.д. і ми забрали частково меблі та музейні експонати. Комод 20 років, 920 років. Музей – це стара будівля німців-лютеран, які тримали в Гуляйполі завод, прізвище Крігер, вони заводчани, власники заводу, дуже відома родина в Гуляйполі”.
Сергій Звілінський наголошує, роками Росія знищувала історію України, зокрема нашої області. Одним із надбань народу – усні розповіді, які й допомагають відтворювати невідоме.
За час повномасштабної війни, вдалося зібрати понад 10 оповідок, спогадів старожилів Запорізького краю, одна із них – це розповідь Стефанії Копровської.
Жінка жила в Оріхові, але через обстріли евакуювалася до Запоріжжя. Це бабуся Сергія Макоти, записати історію якої чоловік і порадив історику:
“Їй 95 років, вона по документах зв'язківиця УПА і прадід мій був Січовим стрільцем і я кажу, це буде цікава історія, це ціла віха історії, яку вона прожила і він взяв в неї інтерв'ю і бабуля йому пісні співала і цілий тиждень розповідала історії. Це мій прадід був поляком, а вона з Рава-Руського району, с. Забір’я Львівської області”.
Сергій Звілінський каже, головне зараз – все задокументовувати, аби окупанти не знищили історію. Допомагають рятувати архіви, фотокартки, предмети побуту, ікони тощо і військові.
“Допомагали вивезенню із церкви ікон, документів, старих біблій і т.д. Вони це все евакуювали централізовано в північніші регіони, в навколишні села, це якраз і за допомогою контактів і з місцевим священиком. Таким чином військові врятували унікальні старі ікони, які люди в цю церкву приносили. Це все було автохтонне, воно зберігалося в родинних архівах і передавалося в церкву".
Ще один архів з фотокарток врятували військові з будинку, що був повністю зруйнований російською артилерією. Вони зібрали та передали на сканування фотокартки 20-30-х років.
"Цікаві історії ми зібрали ще, наприклад, навколо Успенівки, де люди прожили в одному селі весь час, це невеликі хутори, які вже вимирають і там лишилося декілька будинків, і там живуть старожили, яким вже за 90-то років, і ми розуміємо, що це вже останні люди, які повністю знають історію села - і ми їх встигли записати, їхні спогади”, – каже історик.
Читайте також
У Запоріжжі відкрилась фотовиставка "Нескорений Херсон"
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
