23 лютого прикордонник з Житомира Дмитро повернувся після відпустки на пункт пропуску "Новотроїцьке", що на Донеччині. Вночі 24 лютого почався обстріл його позиції. Про перші дні повномасштабної війни Дмитро розповів Суспільному.
Коли російські війська почали наступ з трьох сторін, подумки кілька разів прощався із життям, каже Дмитро. Розумів, що війна з Росією відбудеться, але до останнього сподівався, що росіяни наступатимуть лише на Донбас.
"Росіяни почали бити з РСЗО "Град" і так били з усього до світанку, вони без перестанку нас накривали, і ми вже почали готуватись до евакуації", – розповідає прикордонник.
Вдень 24 лютого прикордонну заставу відвели до сусіднього населеного пункту, обороняти трасу "Маріуполь – Донецьк". Там Дмитро разом із побратимами прийняли бій із двома російськими танками та бойовою машиною піхоти.
"Коли вони заїжджали, то з танку вдарили по нашій будівлі, – згадує Дмитро. – В цей час якраз наш лейтенант вибігав з підвалу – і там пряме влучання було. Ми його ніч шукали і не могли знайти, а вже зранку знайшли тільки ногу".
Після цього підрозділ зайняв позиції у селі Благодатне. За кілька днів почалась атака росіян, чоловік згадує – армія РФ гатила по ним фактично з всього важкого озброєння – від авіаударів до реактивної артилерії. Після цього українських військових почали брати в кільце. Тоді загін врятувала українська авіація, яка розбила колону росіян.
"Я вже тоді попрощався з усім, не знав, що буде далі, – каже Дмитро. – Ми раділи більше з того, що наша авіація відпрацювала вдало. Бо тоді найменше влучання по росіянах – це вже була така перемога для всіх нас, ну і з’являвся шанс вийти звідти".
Всередині вересня прикордонник повернувся додому. Його син, також Дмитро, каже, що дуже чекав на тата, був радий кожному його дзвінку, а коли батько повернувся – одразу ж кинувся йому в обійми.
"Я тату казав, що я його люблю і щоб він швидше повертався. Хотів обійняти тата швидше, щоб він якнайскоріше повернувся додому", – каже син прикордонника.
Зараз Дмитро продовжує службу на півночі області. Каже, що за час перебування на Сході багато що переоцінив і зрозумів, що деякі речі не варті уваги, а найцінніше – це життя та близькі, які чекають вдома.
"Менше намагаюсь ображатись на людей, – каже Дмитро, – і тим людям, які тобі недоброго бажають, я намагаюсь їм бажати, щоб у них було все добре. Недарма кажуть, що людині побажаєш – те тобі і повернеться".
Читайте також
- Тренінг "Гранатометна справа": у Житомирі цивільних навчали, як знищувати ворожі танки та іншу броньовану техніку.
- Працювали впритул до лінії фронту: житомирські лікарі розповіли про роботу на деокупованій Харківщині.
- "Навчались у бойових умовах", – десантник однієї із бригад ДШВ про роботу з Javelin.
- "Маємо пам’ятати ціну майбутньої перемоги", – житомирянин, ветеран АТО Олександр Швецов.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
