Він був одним із перших строковиків, які прибули до Прип’яті для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тоді Сергію Бурдюгу було 18 років. У зоні відчуження чоловік загалом провів майже 2 місяці - кермував автомобілем спеціального зв’язку, який шифрував та передавав інформацію внутрішнім військам. Спогади 34 роки потому - далі.
Сергій Бурдюг ліквідатор, розповідає: «Як тоді за кермом був, так і зараз я за кермом. Все моє життя – дорога».
Це - 53-річний Сергій Бурдюг зі Сновська. 34 роки назад, тоді, йому було 18, він служив у Київському спеціальному моторизованому полку міліції. Був водієм машини спеціального радіозв’язку. Сергій став одним з перших строковиків, які ліквідували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Згадує, 26 квітня 86 року о 8-ій ранку їх підняли за тривогою та відправили у Прип’ять. Сказали, горить електростанція.
«Ми не знали, що це атомна станція. Ми нічого не знали».
«Ми туди приїхали, вийшли з машин. Після такого маршу – 160 кілометрів – заморились, лягли полежати на траву. Тут приїздить «УАЗ» дозконтролю, звідти виходить полковник і кричить: «Полк, гази! Швидко встали з трави, по машинах і звідси їдемо».
«Виявилось, місце, де нас вирішили розмістити, – це був «Рудий ліс», - ділиться спогадами Сергій Бурдюг, ліквідатор.
Каже, перше, що побачили, коли в’їхали у Прип’ять, – місто жило на повну.
«Оцей міст через залізничну дорогу – шляхопровід. З цього шляхопроводу ми побачили весілля».
«Більш гарного міста в своєму житті я не бачив. Воно було повністю білим. Білим-білим, як білий лебідь, місто було».
У зоні відчуження Сергій Бурдюг був чотири рази. Загалом – 59 днів. Його підрозділ допомагав евакуювати населення, охороняв громадський порядок та тримав зв'язок із Києвом. Зокрема, передавали зведення: що та у якій кількості потрібно для будівництва зони відчуження.
«Я за 11 днів скинув 9,5 кілограмів. Враховуючи те, що коли їхав туди, важив 61».
«Щодо доз радіації. Я чотири рази виїздив і чотири рази бачив нову картку доз радіоактивного опромінення. На мене виписували нову картку: «вперед і з піснею». Бо тоді, якщо 10 рентген набрав, – назад до Києва. А в мене за перші чотири дні було 18».
Спеціально для нашої знімальної групи Сергій вдруге в житті дістає із шафи костюм з нагородами. Тримає його в руках, приміряти відмовляється.
«Ось це моя найдорожча нагорода».
Єдиний раз одягав його на День ліквідатора на прохання дружини, бо не любить хизуватися.
Сергій Бурдюг розповідає: «Я заробляв не відзнаки. Ми просто робили, що потрібно, без жодного героїзму. Що мали робити, те і робили».
Світлана Бурдюг дружина ліквідатора, каже: «Нічого не розповідав, ніяких фото не привозив. Прийшов дуже худий… маленький, худенький. Але, як завжди, веселий».
Світлана каже, цю свою рису чоловік не втратив і досі. Так як не втратив і любов до водіння. Тепер за кермом свого автомобіля Сергій займається волонтерством: «Ми зібрали понад 12 тон їжі для наших прикордонників у 2014 році. Після цього ця машина здобула собі поважне ім’я Трохимич».
Після ліквідації у Чорнобилі Сергій був двічі, і жодного разу не брав туди «Трохимича».
«Цю машину я жалію, щоб, не дай Бог, не заразилася. Ця машина в Чорнобилі в мене не була».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поліція затримала військовослужбовця з «Десни», який торгував боєприпасами та вибухівкою
