Сюди не виїжджають служби екстреної допомоги лише деякі волонтери наважуються привезти найнеобхідніше. Через щоденні ворожі обстріли в Новоандріївці, що у Пологівському районі Запорізької області, немає світла, води та зв’язку. До війни тут жила майже тисяча людей, нині залишилось до півсотні.
У прифронтовому селі побували кореспонденти Суспільного Запоріжжя.
Житель села пан Віталій розповідає, росіяни гатять по цивільних навмисно, хоча добре знають, що військових об’єктів тут немає.
"Критична ситуація у селі. Вночі на наших очах з міномета хату жахнули, вона розлетілася на частини. Вночі сняться жахи. Постійно у напрузі, постійно чекаємо, що почнуться обстріли. Спокою немає ні в день, ні в ночі", — розповідає Віталій.
Ще один житель села Олександр каже, що в населеному пункті вже пошкоджені 60-70% будинків.
"Вони б’ють куди попало, їм немає різниці куди стріляти чи є там військові, чи немає. Стоїть будівля — його треба зруйнувати. Де вікон немає, а де погоріли будинки, де покрівля пошкоджена, де геть просто одні руїни".
Під свист ворожих снарядів випасає та годує худобу пані Оксана. Розповідає, тварини дуже лякаються вибухів:
"Як бачать, що воронка — корову не потягнеш, треба її обвести, або очі затулити, що б вона пішла. Теляток побили мені, троє. У суботу пішла поїти телят — 20 снарядів, а то й більше прилетіло з обох сторін. Щось впало між телятами. Ну а що робити, треба якось виживати. Ніхто до нас сюди не їде".
З вересня у село не привозять свіжий хліб. Розраховують місцеві або на власну городину, або на допомогу волонтерів.
"Майже кожного дня ми виїжджаємо на нульові точки. Сьогодні ми в Новоандріївці. Привезли сюди гуманітарну допомогу харчові набори, питну воду та свіжий хліб. З настанням холодів ми подумали, що треба привезти теплі речі, ковдри", — розповідає військовий волонтер Станіслав Стойков.
Чи не цілодобово перебувають в укритті подружжя Ольга та Віктор. Жінка каже, тихо у селі буває вкрай рідко. Нині із підвалу вийшли, аби отримати гуманітарну допомогу від волонтерів.
"Вечері ми заходимо і там спимо до ранку. Ми постійно там. А другий раз сядемо і дивимось — куди й де приходи, сидимо біля погреба, як бачимо, що летить ховаємось. Другий раз уламки по дворі танцюють, стрибають, чутно".
Допомагає пережити розпач українська музика та новини з фронту, розповідає Ольга. Щоразу, коли ховаються у підвалі від російських снарядів вмикають радіо і мріють почути про перемогу.
Читайте також: Російські військові ракетами С-300 обстріляли Гуляйполе на Запоріжжі