У Полтаві влаштували прощання із бійцями, які загинули під час війни з Росією. Це Олександр Марченко, Роман Гейко, Олександр Волочай та Євгеній Кулаков. На панахиду прийшли рідні та знайомі воїнів.
Біля домовини солдата Романа Гейка його батько, тітка та інші родичі. Із загиблим та ще трьома воїнами прощаються біля Свято-Успенського собору у Полтаві.
"Слюсарем був, простим робітником. Спочатку йшов у військкомат, його там не взяли. І потім як доброволець пішов. Залишилася сестра і мати, і я", – говорить батько загиблого Романа Гейка Олександр Гейко.
"Дуже велика втрата, дуже ми переживаємо. Неймовірно, не можна перенести. Але ми пишаємося. За Україну загинув. Неповні 40 років, йому 39 є. Як був ще маленький, чогось мені одразу запам’яталося – ще зовсім маленьким він тримав ось так пояс і пістолет. Кажу: "Це захисник", а він: "Так, так, я захищаю", – каже родичка військового Людмила Руденко.
21 вересня попрощалися і з 46-річним Євгенієм Кулаковим. У нього лишилися дитина, мати та сестра. Воював, зокрема, у Сєвєродонецьку та Лисичанську
"Із собою привіз собачку маленького, якого врятував там. Водій по професії. Але з самого початку він потрапив у саме пекло, бо він був на "нулі" (на передовій – ред.). Потрапив у госпіталь у дуже тяжкому стані і загинув. У госпіталі він не прийшов у себе. Він був у комі. Думала, що це історія не про нас. З Женею нічого не може статися поганого взагалі. Настільки я вірила, що з ним цього не трапиться", – розповідає сестра Євгенія Кулакова Ольга Шмакова.
Біля села Опитне на Донеччині 13 вересня загинув 35-річний Олександр Волочай.
"Меблевий завод виробляє меблі. Там і познайомилися. Нічого не боявся ніколи, завжди веселий. Зідзвонювалися пару разів. Особливо нічого не розповідав, хотів додому постійно. Хороший був чоловік, шкода, що такі люди помирають", – каже колега Олександра Волочая Сергій Кіблицький.
"Його мобілізували з перших днів. Батько і мати залишилися. Батько був поранений в бою і зараз проходить лікування. У нього багато друзів у Диканьці. Ми всі дуже сумуємо і дуже вдячні йому за те, що він дав змогу нам жити, а сам схилив свою голову заради нас і нашої перемоги", – розповідає знайомий Олександра Марченка Олег Жовноватий.
Троє бійців проживали у Полтаві, їх поховали на Затуринському кладовищі. А 31-річного Олександра Марченка – у Диканьці, звідки він родом.
