Владислав Бондаренко мріяв працювати вчителем у Бердянську на Запоріжжі, та через війну переїхав до Черкас. Евакуювався з родиною. Тепер викладатиме фізику та інформатику в одній із міських шкіл.
Владислав Бондаренко розповів: хоч не у своїй рідній школі, та настрій урочистий все одно:
"На святковій лінійці я відчуваю свято в душі. Наче заново народився після того, що було зі мною, коли застала війна в Бердянську".
Нині місто окуповане. І таке свято з українським прапором та піснями там поки неможливе, зазначив Владислав Бондаренко:
"Тоді було таке відчуття — ніби кінець світу. Там був жах: ракети літають, орки, вибачте, їздять вулицями".
Дітей хотів навчати з дитинства. Це — сімейна традиція:
"У мене мама — вчителька, прабабуся була вчителькою початкових класів. Тобто я йду по стопах рідних".
Фізику Владислав Бондаренко викладатиме дистанційно. Учнів ще не знає, втім із вчителями вже познайомився. За словами директорки 28 школи Тетяни Скорик, вчитель сподобався одразу. Нині він потрібен, оскільки старших класів у школі побільшало.
"У співбесіді здався дуже емпатійним, таким завзятим, який хоче працювати. Я думаю, якщо він тут залишиться, ми будемо тримати його, як тільки зможемо, тому що чоловіків у наших школах дуже мало".
Хоч школа більша в рази за бердянську, техніка сучасна та класні кімнати новіші, вчитель все ж сумує за рідним містом. Найбільше йому тривожно за учнів, які залишилися в окупації:
"Я навіть не знаю, з чим можна порівняти ті умови, в яких вони знаходяться. Там я хочу знову працювати, побачити своїх дітей, викладачів університету і відсвяткувати нашу перемогу".
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
