Кореспонденти Суспільного поспілкувалися із лікарем Олександром Сущенком, якого початок повномасштабного нападу Росії на Україну застав на робочому місці. У той же день Олександру довелося оперувати поранених, першим з яких став чоловік, котрому відірвало ступню. Лікар каже, що пам'ятає кожного пораненого, якому надавав допомогу.
В ніч з 23 на 24 лютого Олександр Сущенко якраз був на чергуванні у лікарні.
"О п'ятій годині ранку я почув звук, ніби бахнуло щось, але бахнуло якось нехарактерно, ні на що звичайне не схоже. Я сам мисливець, тому розуміюся на таких звуках. Скидалося на звук вибухового снаряду. Минуло буквально хвилин 5-10, і мені зателефонував син з Житомира. Каже: "Тату, війна почалася". Вмикаю телевізор – там Зеленський виступає і каже, що Росія зайшла на територію України та почала активні бойові дії", – говорить Олександр.
Потім у небі зашуміло – гул йшов від літаків. Почувши його, зрозумів, каже лікар, що додому після чергування не потрапить.
"Вже через хвилин 5-7 пролунав дзвінок зі швидкої допомоги – сказали нікуди не діватися, бо привезли пораненого цивільного, якому відірвало ступню, – розповідає Олександр. – Отак і вийшло, що перший день війни почався з операції. Усі евакуйовані поступали до нас. Працювали ми, звісно, інтенсивно – операції були майже щодня. Так тривало аж до кінця березня. Все було: і щелепно-лицьові травми, і переломи щелеп, і осколкові поранення кінцівок, і вибухові травми, і кульові поранення".
За словами Олександра, він пам'ятає кожного пораненого, якому надавав допомогу. Найбільше його вразив та запам'ятався випадок, коли в лікарню привезли 83-річну бабусю, яку поранив російський військовий.
"Її привезла дочка. Нам вона розповіла, що росіяни зайшли до них у хату. Один із них під руку підставив автомат і вистрілив. Ну, слава Богу, наскрізне поранення, але кулі не проникли в грудну клітку. Довжина рани – на пів метра. Прооперували, слава Богу", – каже лікар.
У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, Олександр Сущенко закінчив курси з військово-польової хірургії. Там, говорить, навчився, як рятувати та реанімувати людей з вогнепальними пораненнями.
"На сьогоднішній день лікуємо наслідки поранення – до нас поступають бійці, які вже йдуть на реабілітацію. Тобто вони вже по госпіталях пройшли своє, а ми далі займаємося реабілітацією", – каже лікар.
У перші місяці війни в Попільнянській районній лікарні прооперували 28 людей. Директорка лікарні Лідія Березіна говорить, що від самого початку війни лікувальний заклад готовий був приймати поранених пацієнтів.
"На щастя, таких масових поступлень до нас в лікувальний заклад не спостерігалося. Зверталися люди, яких евакуювали з Макарівського району, і ті, кого переводили з інших лікувальних закладів на доліковування. Ми старалися надавати цю допомогу кваліфіковано. За потреби перенаправляли пацієнтів, які потребували іншого рівня допомоги, в обласні лікувальні заклади. І на сьогоднішній день із задачею цією справилися", – розповіла директорка лікарні.
Читайте також
- 102-річна Любов Ярош із села Ходорків Попільнянської громади разом зі своїми доньками робить кікімори для українських військових.
- "Якщо хтось захоче пройти через наше Полісся, ми влаштуємо справжнє пекло" ― голова Житомирської ОВА Віталій Бунечко.
- За 26 років такого ще не бачив – житомирський рятувальник Володимир Нечега про ліквідацію наслідків авіаударів.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
