Гуляйпільські підприємці Анатолій та Наталія торгували іграшками на міському ринку майже до середини літа, доки у кіоск не влучив ворожий снаряд.
Свою історію жителі Гуляйполя розповіли кореспондентам Суспільного Запоріжжя.
Дірка в покрівлі, понівечені стіни. Снаряд влучив у кіоск Анатолія та Наталії в ніч на 8 липня. Подружжя торгувало тут дитячими іграшками, попри те, що ринок Гуляйполя розбитий вщент.
Згадують, як зранку зі сльозами на очах прибирали з полиць зіпсований товар, а вцілілі іграшки пакували в мішки, аби відвезти на склад.
"Надіялися, що війна кінчиться, не буде так довго. А оно бачте, як затягнулося. І, ось, гепнуло вгору, весь перед побило. Викидаємо половину іграшок, тому що побило. Що летіло, не знаємо. Склад — це гроші, дорого. Думали, воно збережеться, прийдемо, будемо робити. А оно бачите, як вийшло".
"Нікуди просто виїжджати. У нас був магазин, товар був у магазині, не хотіли кидати його, а тепер он пробили", — додає Анатолій.
Анатолій та Наталія — корінні жителі Гуляйполя. Мешкають у приватному секторі міста й не хочуть звідти виїжджати. З ними залишається й старша з трьох доньок.
Чоловік розповідає, раз на тижні отримують гуманітарку:
"Хлібчик дають. Так що виживаємо. Вдома городик посаджений – картопелька, цибулька. Надіємося, що може ж, уберемо. Обстріли кожний день. Уже до обстрілів звик".
Наталія каже, що фактично вони живуть у підвалі, там в них посуд та ліжка. Світла, газу та води у місті немає. Інтернет також не працює. На питання, чому не виїжджає з міста, жінка відповідає:
"Собак шкода, котів шкода, двір шкода. Я ногами майже не ходжу. Лазили вдвох, строїли, ліпили з чоловіком. Залишити їм, приїдемо – не буде нічого. Ми його вже не наживемо із чоловіком. Нам уже по 65 років".
Нині у Гуляйполі залишаються жити близько чотирьох тисяч містян. Попри постійні обстріли, люди не хочуть покидати домівки, каже міський голова Сергій Ярмак. Але, за його словами, можливість виїхати з небезпечного місця в них є. З міста щодня виїжджає евакуаційний транспорт до обласного центру.
"Різні мотивації “я тут народився, я тут і залишуся”. Це у пенсіонерів, в основному, така мотивація. В інших мотивація – “нам нікуди їхати”, хоча пояснюємо, що вас привозять у Запоріжжя й там селять у гуртожиток безкоштовно. Ви певний проміжок часу, близько місяця, живете у гуртожитку. І коли із якогось місця відбувається евакуація, а нещодавно це була з Маріуполя евакуація, то нашим людям запропонували переїхати до інших міст, також, безкоштовно. Це Хмельницький був, і Вінниця була".
Анатолія і Наталію у місті тримає надія, що невдовзі на Гуляйпільщині буде мир:
"Може ж, воно закінчиться… Всі чекають закінчення цієї війни", – кажуть вони.
Читайте також: Війська РФ обстріляли Гуляйпільську громаду на Запоріжжі: знищено понад 600 Га зернових, уламками вбило тварин
