Андрій Сем'янків широкому загалу більше відомий як блогер MedGoblin. Під цим ніком він вів свій медичний блог, у якому відстоював необхідність доказової медицини, розвінчуючи лікарські стереотипи. На початку російсько-української війни 2022 року Андрій вирішив стати на захист держави.
Як рятує життя та здоров'я поранених українських воїнів на передовій, він розповів журналістам Суспільного.
У перші дні російського вторгнення Андрій вивіз родину з Києва, а сам вирішив записатися до територіальної оборони. Не знаючи, де це можна зробити, пішов до військкомату. Виявилось, що там приймають до ЗСУ. Тож, щоб "довго не ходити", розповідає чоловік, вирішив записатися там. Так, 26 лютого він вступив до лав Збройних сил і згодом став військовим мобільного госпіталю.
"Я за спеціальністю анестезіолог та у військовому квитку є облікова спеціальність лікар. Тому власне мене забрали. У той день лікарів та водіїв забирали без черги. Тобто я, навіть, не чекав.
"Після того ми займалися евакуацією поранених в Києві тому, що тоді ще якраз йшли бої за Київ. Потім вже з початку квітня такої роботи на машинах стало менше, якийсь час трохи працював в центральному госпіталі в Києві на Печерську. Потім я дуже просив, щоб мене відправили туди там, де щось відбувається", — розповідає чоловік.
Андрія командирували до Дніпра, а за кілька днів — до Покровського, адже у місцевій лікарні потрібен був анестезіолог. Тут пацієнтам зупиняють кровотечі, стабілізують тяжкі відкриті переломи та відправляють до госпіталю чи обласної лікарні.
"Зазвичай протягом дня ми надаємо допомогу від 40 до 60 людей. Але бувають якісь епізоди, коли цієї допомоги треба надавати більше. Зокрема в травні було два таких дні. Одного разу ми прийняли понад 90 пацієнтів за добу та в інший день більш як 130", — зазначає лікар.
Андрій працює у цьому медзакладі уже протягом не одного місяця. Каже, за цей час, завдяки злагодженій роботі команда не втратила жодного пацієнта. Медик зізнається, що під час роботи його дратує поширений забобон про те, що людину не можна перевозити на каталці ногами вперед.
"Є прикмета, я не знаю звідки вона взялася, що якщо вести людину ногами вперед, то вона помре. І це викликає таку велику кількість незручностей та доходить просто до абсурду. Ногами вперед возити легше набагато. І сучасні каталки навіть зроблені так, щоб не можна було везти головою вперед, вона не повертається. Але люди наші її перетягають. Це звучить як дурниця, насправді це дуже мені болить", — ділиться Андрій.
Військові потрапляють до лікарів у дуже різному фізичному та емоційному стані, розповідає медик.
"Є пацієнти, які мають не дуже тяжкі травми, вони сильно переживають за те, що з ними станеться, чи втратять вони кінцівку, чи зможуть вони повернутися до нормального життя. Є бійці, які приїжджають в дуже тяжкому стані та при цьому єдине, що вони кажуть: “Добре, що я завалив трьох орків”. Вони щасливі. Розумієте? Коли з такими людьми стикаєшся, тоді дійсно з'являється якийсь оптимізм з приводу того, що нас дійсно нічого не може зламати".
Фото: Суспільне Запоріжжя"Але люди різні, коли людям боляче, коли вони поранені, коли їм страшно не завжди можна демонструвати висоти духу, та це нормально. Тому ми тут і є для того, щоб таким людям допомогти", — наголошує Андрій Сем'янків.
Лікар розповідає, що єдиним способом відновитися, у такому напруженому графіку, для нього є сон. Можливість поспати випадає рідко, тож не втрачає жодної.
"У нас таке було, коли ми спали по одну-дві години на добу. І таких діб було чотири-п'ять підряд. Просто починається такий якийсь дивний режим, коли ти спиш у будь-який час коли це можливо. Єдиний мінус — перестаєш розуміти, який сьогодні день. Для мене вони всі злилися просто в одну якусь нескінчену добу", — розповідає Андрій.
Медик каже, що готовий продовжувати виконувати свої нинішні обов'язки стільки, скільки в цьому буде потреба, адже почувається на своєму місці. Водночас зізнається, що не очікує швидкого завершення війни. Але, каже вже має плани — написати книгу. А поки, зустрічаючи чи почувши важливу фразу, робить для себе нотатки.
"Обов'язково буде книжка про все, що тут відбувалося. Художня, де всі персоналії, події будуть збігом. Я спробую, щоб вона була цікавою. Тому, що правда завжди відрізняється від тої картинки, яку ми бачимо. Все не на скільки жалюгідно, як здається одним, і не наскільки героїчно як здається іншим. Тим воно й цікаво, що це життя", — каже чоловік.
А найперше, що він планує зробити після перемоги — побачитися зі своїми дітьми.
