Харківський коц виробляють на вертикальному верстаті. Це головна особливість, завдяки якій традиційне харківське коцарство внесли до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Про це в етері "Українського радіо Харків" розповіла спадкова коцарка, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ірина Шегда.
"Для того, щоб створити якусь матеріальну річ, треба мати якісь знання, навички, вміння. Це і є нематеріальна складова, яку фіксує людство, що передається із покоління в покоління. Кожний елемент, який входить до переліку нематеріальної культурної спадщини України, отримує додаткові преференції в охороні", — говорить Шегда.
Майстриня пояснює, що коц відрізняється від інших килимів тим, що має довгий ворс.
"У нього між двома сусідніми ворсовими рядками є смуга гладкого ткання. Якщо у звичайному килимі, східному чи ще якомусь ворсовому, ворсові рядки притикаються лише одним, рідше — двома рядками, то в коці існує ціла смуга шириною від сантиметра до двох", — каже Шегда.
Придбати харківський коц у крамницях не можна. За словами Шегди, килими можна замовити, але виготовлення займає багато часу.
Головною особливістю харківського коца є те, що його тчуть на вертикальному верстаті.
"Це основне, що як особливість занесене в Національний перелік. Це дерев’яна рама, яка приставляється до стіни. Вона дуже проста: дві вертикалі і дві горизонтальні рейки, що вткнуті в них. Є ще три горизонтальні планки, які стикаються з уже натягнутою основою", — пояснює майстриня.
На думку Шегди, коци можна побачити у харківському та полтавському музеях. Полтавські схожі на харківські, однак там більше рослинного орнаменту.
"Три коци є в історичному музеї, це коц-попона, зовсім унікальний коц. Він був представлений перший раз у 1902 році на 12-му археологічному з’їзді і він досі зберігається в нашому музеї. До сторіччя музею у 2020 році його вперше за 100 років демонстрували. І є ще два коци — один, відомий харків’янам, лежав на першому поверсі в експозиції на підлозі в історичному музеї, десь 15 см ворс, але під час зміни експозиції його прибрали до фондів, бо він потребував реставрації, оскільки довго залишався на світлі. Є ще коц, який жодного разу не експонувався, він теж у фондах", — розповіла майстриня.
За її словами, коцарство потребує підтримки, наприклад, міської програми. Шегда сподівається, що розвиватимуть ремесло її учні.
"У мене великі надії на чоловічу стать, бо в мене багато учнів саме хлопчики і молоді люди, які більш серйозно до цього ставляться, ніж дівчата", — розповіла майстриня.
Також потрібен попит на вироби, говорить вона.
"Коц можна застосовувати як попону на конях, але він тонший і ворс навішується через великий проміжок. Можна коц також класти на підлогу, на диван, на стіни. Уперше, коли вони з’явилися, це були попони і укриття для саней. У коци загорталися в санях. Пізніше в хатах на підлогу, на диван клали та на стіни вішали для утеплення помешкання", — розповіла Шегда.
Що відомо
- Сахновщинський коровай та традиційне харківське коцарство включили до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Наказ про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко підписав 6 липня.
