Мешканці Глухова чотири роки збирали та сортували сміття, щоби заробити на збереження пам'ятки архітектури. Будинок Миклашевського вже два роки не може знайти нового власника.
У Глухові провели роботи з консервації пам’ятки архітектури "Будинок Миклашевського". Старовинна будівля, у якій в радянські часи була поштово-телеграфна контора, виявилась непотрібною "Укрпошті". Рятувати її від руйнації взялись самі глухівчани. Оскільки коштів на ремонтні роботи не було, активісти вирішили заробити їх самі.
Так в місті була запроваджена система збору та утилізації вторинної сировини.
"Майже всю незалежність пам’ятку ніхто не доглядав, не ремонтував. Дах тут давним-давно прогнив, впав. Коли я проанонсував перші кошти від вторинної сировини, яка була зібрана в середині цієї будівлі, і сказав, а, давайте, дах зробимо. Це затягнулося на чотири роки, бо вторинна сировина – це кропіткий дохід. Він збирається дуже довго, дуже повільно. Всі кошти, а це — близько ста тисяч гривень, були зібрані на сортуванні сміття, але завдяки саме глухівчанам", — каже житель Глухова Олександр Мірошниченко.
Олександр розповідає, що на ініціативу відгукнулося дуже багато глухівчан. До збору вторинної сировини долучилися і навчальні заклади, і крамниці, і пересічні мешканці міста, які приносили пусті пляшки до "Будинку Миклашевського", де було встановлено спеціальне віконце. А в стінах пам’ятки сортували сміття для подальшої переробки.
"Сортуємо скло по кольорах: коричневе, біле, зелене, синє. Те ж саме робимо з пластиковими пляшками й окремо — побутова хімія. Сьогодні колега наша прийшла, на минулому тижні ми були вдвох, сьогодні також вдвох працюємо. Десь 2,5 години сортуємо весь пластик за тиждень. Ми за цей час встигаємо сортувати", — каже мешканка Глухова Надія.
Для того, щоб зібрати необхідні кошти, а це близько 100 тисяч гривень, знадобилось відсортувати понад 150 тонн сміття. На це у глухівчан пішло чотири роки.
"Спочатку ми робили маленькі вкраплення грошові – фарбували вікна, паркан, лагодили певні деталі, вставляли скло. Перший етап, куди ми вклали 20 тисяч гривень – це був такий навіс, який захистив перший поверх від води, тому що вся вода йшла на перший поверх і там утворювався басейн. Далі питання було стосовно даху, бо в даху було дві великі діри – все воно провалилося. Ми ще до війни за кошти вторинної сировини придбали лісоматеріали, зараз вони дуже дорого коштують", — зазначає Олександр Мірошниченко.
І хлопці за два тижні змогли полагодити аварійні ділянки. Вони не зробили весь дах, тому що весь дах — це величезні кошти.
Глухівчани розуміють, що подальша доля старої будівлі багато у чому залежить від того, чи вдасться їй знайти нового ефективного власника.
"Вже два роки вона виставлена на аукціон. "Укрпошта" продає, але охочих придбати її небагато. Тому, що для глухівчан півтора мільйона гривень – це більш-менш кошти, хоча для такого комплексу це — не гроші. Всі розуміють, що це — пам’ятка і вона потребує реставрації, а не знесення. Тому охочих немає", — говорить Олександр.
Автор — Олександр Соломко
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
