Рідкісні світлини генерала Якова Гандзюка, який був одним із творців української армії під час визвольних змагань понад сто років тому, опублікували у "Музеї Вінниці". Ім'я воєначальника наразі носить одна із бригад на Вінниччині.
Світлини історикам передали нащадки Якова Гандзюка.
Станом на червень 1917 року Яків Гандзюк отримав звання генерала і очолив 104-ту піхотну дивізію у складі 34-го армійського корпусу під командуванням Павла Скоропадського.
"У цьому бою в мене перебули дивізій 7 чи 8, але більшість із них битися не хотіли, інші ж робили вигляд, що б’ються, але за першого ж невеличкого натиску відходили. Моя 104-та дивізія [згодом Перша Українська дивізія] на чолі з доблесним генералом Гандзюком билася… Під кінець бою обидва начальники дивізії, генерал Ольшевський 153-ї дивізії і Гандзюк 104-ї дивізії, були важко поранені, особливо останній. Я гадав, що він загинув, але міцна його натура й цього разу витримала. Після страхітливої контузії вже через два місяці він став на чолі дивізії. Це був справжній герой. Дев’ять разів поранений, він усе ж вийшов з війни дієздатним…", — такі спогади Павла Скоропадського наводять історики.
Після більшовицької окупації Києва у лютому 1918 року Гандзюк потрапив у полон. Йому пропонували перейти на сторону більшовиків, але український генерал відмовився. Після цього його та інших полонених повезли на страту. Гандзюк, як старший за званням першим вийшов на розстріл і відмовився повертатися до стіни.
Вважається, що його останніми словами було гнівне звернення до розстрільної команди: "Що? Совість не дозволяє вам дивитися нам в очі!". Після залпу його по-звірячому добивали багнетами: згодом на тілі нарахували 12 колотих ран.
Яків Гандзюк володів п’ятьма іноземними мовами, багато читав. Свій вільний час присвячував підвищенню культурного рівня вояків через організацію лекцій, вечорів з танцями та концертами, любительських спектаклів тощо. Називав це все "вечорницями".
Його було легко впізнати через високий зріст (понад 2 метри) та пишну, розчесану на дві сторони бороду.
Довідка
- Яків Гандзюк народився 21 березня 1873 року в селі Багринівці (сучасна Літинщина). Після п’яти класів вінницького Реального училища, у 1891 році, він пішов добровольцем до 47-го піхотного Українського полку. Тоді цей підрозділ дислокувався у Вінниці на території військового містечка, яке згодом буде відоме під неофіційною назвою «Кримські казарми». З цього моменту Гандзюк починає розбудову кар’єри військового.
Читайте також: "Дасть змогу заявити про себе": у Вінниці відбулася презентація бренду, що обʼєднує місцевих майстрів
