20-річний Станіслав Свистунов працює баристою в одному з кафе у центрі Луцька. Чоловік приїхав на Волинь із Краматорська. Суспільному переселенець розповів: перші два місяці повномасштабної війни допомагав цивільним на Донеччині в загоні швидкого реагування.
У рідному місті, яке був змушений залишити, Станіслав мав власну школу бариста.
"З війною кава вже не була так потрібна, тому я робив щось більш корисніше. Займалися розвозом гуманітарної допомоги в місця, постраждалі від бойових дій. З заходу України до нас приїжджали фури і це велике щастя було для нас", – пригадує чоловік.
8 квітня за пів години до ракетного удару по Краматорському залізничному вокзалу, Станіслав виїхав з міста разом із мамою, яка потребувала медичної допомоги. Залишив квартиру та бізнес.
"Досі іноді сняться жахіття, одне і те саме. Як в мій будинок прилітає ракета і мене підриває, я можу навіть впасти з ліжка у вісні", – говорить бариста.
У Луцьку, каже бариста йому подобається, як і колеги на новій роботі. Та попри все чоловік мріє повернутися у рідне місто.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
