"На серці досі тривога", — переселенці, які живуть у запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого

"На серці досі тривога", — переселенці, які живуть у запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого

"На серці досі тривога", — переселенці, які живуть у запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Фото: Суспільне Запоріжжя

У Запорізькій спеціалізованій школі-інтернаті II-III ступенів “Січовий колегіум” отримали прихисток 170 вимушених переселенців із Запорізької та Донецької області. У тимчасовому місці проживання вони плетуть маскувальні сітки, пораються на ділянці та відвідують літературні вечори.

Про свої теперішні будні переселенці розповіли Суспільному.

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Фото: Суспільне Запоріжжя

Пані Марина евакуювалися до Запоріжжя місця тому. Разом із родиною жили у Мар'їнці, Донецької області. У школі, де живе зараз, вона доглядає за квітами. Каже: природа дозволяє на деякий час забути про війну.

"Вибухали снаряди, були інтенсивні бойові дії, ми вже не могли ховатися у підвалах. Готували на буржуйках, світла не було, тяжкі були умови для життя", — пригадує жінка.

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Марина. Фото: Суспільне Запоріжжя

Микола переїхав з села Малинівка Запорізької області. Чоловік каже: через російських окупантів він втратив усе, що мав.

"Ввечері був залп "граду" і ми не встигли сховатися до підвалу. Мою хату розбило одразу і ми пішли до товариша жити. Залп "граду" повністю обложив нас. Товариша ранило в спину і руку, я потім допоміг йому в Запоріжжя приїхати, а дружину мою вбило", — розповідає Микола.

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Микола. Фото: Суспільне Запоріжжя

Іван із міста Оріхів зазначає, що переїхати його змусив ризик для життя рідних та власного: "Це дуже важко все бачити, прильоти страшні. Все одно тривога на серці, досі ще не оговтався. Та я думаю і не оговтаюсь поки війна не закінчиться".

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Фото: Суспільне Запоріжжя

Директорка Валентина Єршова розповідає, що в закладі люди і ночують, і харчуються, і проводять своє дозвілля. Серед евакуйованих є немовлята до місяця і люди похилого віку.

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Валентина Єршова. Фото: Суспільне Запоріжжя

"Ми мали святкувати 30-річчя колегіуму і цього дня сюди заїхала перша група із Донецької області: Мар'їнка, Волноваха. Приїхало спочатку 12 людей, а потім поступово почали прибувати. Багато людей маломобільні, із Гуляйполя 70+ років", — зазначає Валентина Єршова.

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Фото: Суспільне Запоріжжя

Для вимушених переселенців у "Січовому колегіумі" влаштовують спортивні змагання та літературні вечори. Для малечі також облаштували ігрові зони.

"Діти розкрилися, вони потоваришували один з одним. Тут така родина, громада. І батьки вже трошки оговтались", — каже заступник директора з виховної роботи Віта Михайлова.

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Фото: Суспільне Запоріжжя

Разом із викладачами колегіуму його нинішні мешканці плетуть маскувальні сітки, шиють подушки та ковдри для українських військових.

"Після уроків я заспокоююсь руками. Погані думки йдуть геть. І я знаю, те що ми робимо, дуже потрібно нашій країні. Мій чоловік знаходиться в лавах ЗСУ, він двічі приїздив сюди із бійцями і я знаю, що частинка мого серця зараз знаходиться із ним на передовій", — зазначає вчителька української мови та літератури Юлія Клим.

"На серці досі тривога", — переселенці, що живуть у Запорізькому інтернаті розповіли, як оговтуються від пережитого
Юлія Клим. Фото: Суспільне Запоріжжя

Водночас тутешні переселенці наголошують, що мріють повернутися додому.

Читайте також: "Ми не отримуємо грантів, самоорганізувалися". Як у Запоріжжі працює центр взаємодопомоги

Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди