У Запорізькій спеціалізованій школі-інтернаті II-III ступенів “Січовий колегіум” отримали прихисток 170 вимушених переселенців із Запорізької та Донецької області. У тимчасовому місці проживання вони плетуть маскувальні сітки, пораються на ділянці та відвідують літературні вечори.
Про свої теперішні будні переселенці розповіли Суспільному.
Пані Марина евакуювалися до Запоріжжя місця тому. Разом із родиною жили у Мар'їнці, Донецької області. У школі, де живе зараз, вона доглядає за квітами. Каже: природа дозволяє на деякий час забути про війну.
"Вибухали снаряди, були інтенсивні бойові дії, ми вже не могли ховатися у підвалах. Готували на буржуйках, світла не було, тяжкі були умови для життя", — пригадує жінка.
Микола переїхав з села Малинівка Запорізької області. Чоловік каже: через російських окупантів він втратив усе, що мав.
"Ввечері був залп "граду" і ми не встигли сховатися до підвалу. Мою хату розбило одразу і ми пішли до товариша жити. Залп "граду" повністю обложив нас. Товариша ранило в спину і руку, я потім допоміг йому в Запоріжжя приїхати, а дружину мою вбило", — розповідає Микола.
Іван із міста Оріхів зазначає, що переїхати його змусив ризик для життя рідних та власного: "Це дуже важко все бачити, прильоти страшні. Все одно тривога на серці, досі ще не оговтався. Та я думаю і не оговтаюсь поки війна не закінчиться".
Директорка Валентина Єршова розповідає, що в закладі люди і ночують, і харчуються, і проводять своє дозвілля. Серед евакуйованих є немовлята до місяця і люди похилого віку.
"Ми мали святкувати 30-річчя колегіуму і цього дня сюди заїхала перша група із Донецької області: Мар'їнка, Волноваха. Приїхало спочатку 12 людей, а потім поступово почали прибувати. Багато людей маломобільні, із Гуляйполя 70+ років", — зазначає Валентина Єршова.
Для вимушених переселенців у "Січовому колегіумі" влаштовують спортивні змагання та літературні вечори. Для малечі також облаштували ігрові зони.
"Діти розкрилися, вони потоваришували один з одним. Тут така родина, громада. І батьки вже трошки оговтались", — каже заступник директора з виховної роботи Віта Михайлова.
Разом із викладачами колегіуму його нинішні мешканці плетуть маскувальні сітки, шиють подушки та ковдри для українських військових.
"Після уроків я заспокоююсь руками. Погані думки йдуть геть. І я знаю, те що ми робимо, дуже потрібно нашій країні. Мій чоловік знаходиться в лавах ЗСУ, він двічі приїздив сюди із бійцями і я знаю, що частинка мого серця зараз знаходиться із ним на передовій", — зазначає вчителька української мови та літератури Юлія Клим.
Водночас тутешні переселенці наголошують, що мріють повернутися додому.
Читайте також: "Ми не отримуємо грантів, самоорганізувалися". Як у Запоріжжі працює центр взаємодопомоги
