31 травня у Житомирі у Свято-Михайлівському кафедральному соборі попрощалися з військовослужбовцем командування десантно-штурмових військ Збройних сил України Вячеславом Дворніцьким. Офіцер загинув 27 травня у бою з російськими окупантами, визволяючи Богородичне Донецької області. Про це Суспільному розповів побратим загиблого Олександр Курко.
За його словами, він свого часу служив із батьком Вячеслава Дворніцького, тож добре знав і його батька, і самого Вячеслава.
"Вячеслав – найкращий військовослужбовець 95 бригади, – каже Олександр Курко. – Він був дуже порядним військовослужбовцем. Був дуже чемним. Прийшов до бригади лейтенантом й виріс до капітана".
"Вячеслав був дуже гарною людиною, – розповідає побратим Андрій Старик. – Був веселим, надійним другом. Він ніколи не цурався ніякої роботи, якою б важкою вона не була. І коли потрібно було її виконувати, ніколи не казав, що робити не буду, не піду. Без зайвих розмов йшов виконувати свій обов'язок".
"Вячеслав з перших днів війни захищав Україну, – каже директорка Житомирського міського центру соціальних служб Ольга Юрченко. – Це офіцер, який присвятив своє життя тому, щоб Збройні сили були укомплектовані достойними офіцерами. Він випускник нашого ліцею №25".
"Ми навчалися з Вячеславом у 25 ліцеї, – розповідає однокласниця загиблого Ілона Сушинська. – Знали його, як позитивну людину".
"Вячеслав дуже добре знав історію, – ділиться спогадами однокласниця загиблого Анна Денисюк. – Також він добре знав географію. Я з ним сиділа за однією партою деякий час. І досі пам'ятаю, як він мені допомагав. Підсовував географічні атласи. Підказував. Говорив: "Аня, дивись, де яка країна." І я думаю, що він справді був героєм і зростав саме героєм".
Директорка Житомирського міського центру соціальних служб Ольга Юрченко додала, що Вячеслав закінчив "Житомирську політехніку" та курси при Житомирському військовому інституті імені Сергія Павловича Корольова. Вячеслав – єдиний син своїх батьків.
"Вячеслав так любив життя, – каже мати загиблого Ольга Дворніцька. – Він так любив музику. Він займався музикою. Вдома грав на гітарі. Він мріяв подорожувати. Хотів бачити світ. Прийшла ця біда. Він пішов на службу. Дуже пишався, що служить. Так хотів отримати звання капітана. Він тільки отримав цього капітана, то ми відчули, що щось буде не так. Про те, що його не стало, ми почули телефоном. Нам зателефонували і сказали, що висловлюють співчуття, що син загинув. Ми відповіли, що це неправда, він вийде на зв'язок".
Поховали захисника на Смолянському міському військовому цвинтарі.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
