Суспільне поспілкувалося із начальницею пресцентру Cил оборони Півдня України Наталією Гуменюк та дізналося про ракетні удари по Одещині та небезпекову ситуацію в регіоні, обмеження пересування в області, проблему ігнорування містянами заборони відвідувати пляжі та стан справ на окупованих територіях Миколаївської та Херсонської областей.
Об'єднаний координаційний пресцентр був створений з початку повномасштабного вторгнення для інформаційного реагування на події, які відбуваються внаслідок російської агресії.
Пресцентр висвітлює роботу ДСНС, Нацполіції, СБУ та військових адміністрацій, які безпосередньо виконують свої завдання під час російського вторгнення. Він діє на території Одещини, Миколаївщини, Кіровоградщини, Херсонщини та Вінниччини – у всіх регіонах, які охоплює Оперативне командування "Південь".
Вранці 30 травня надійшла інформація про два ракетні удари по Одещині. Що можна про це розповісти ?
Вночі та на світанку відбулися ракетні удари по Одещині. Ворог не полишає надії безкомпромісно зруйнувати економіку тих регіонів, де він не може вести бойові дії. Тому знов, всьоме був атакований міст через Дністровський лиман. По вже не працюючому мосту, по вже потребуючому великих коштів і сил для його реанімації мосту, була знову-таки випущена дороговартісна ракета, для того, щоб укріпити собі розуміння, що регіон не використовує цей міст. Крім того, ударною хвилею пошкоджено декілька будинків поруч. Це психологічна атака на населення регіону.
Чи є інформація, звідки стріляли та чим саме ?
За нашою інформацією, удар був нанесений за допомогою стратегічної авіації, випущені ракети типу "Х", які вони вже не вперше застосовують і авіація заходила на ударну позицію з Чорного моря.
Читайте також: Намагалися поцілити у міст через Дністровський лиман. Росіяни завдали ракетного удару по Одещині
Перед цим останній ракетний обстріл Одещини був 20 травня, майже 10 днів перерви. Є розуміння, чому були такі інтенсивні масивні обстріли на початку травня, до 20 травня пауза і знову ?
Ворог, з яким ми маємо справу, дуже складні стосунки має з логікою взагалі, а нам зрозуміло було, що на початку травня сакральні дати, про які говорив головний диктатор країни-агресорки. Це були 2 травня, 9 травня. Ми були певним чином готові до того, що відбудуться атаки. Далі нам треба було просто аналізувати ситуацію, яка взагалі відбувалася на фронті. За нашим спостереженням, чим гірше справи відбуваються на суходолі, тоді відбуваються ракетні удари, які деморалізують, за їхніми припущеннями, населення України.
Що зараз відбувається на херсонському напрямку? Який характер бойових дій?
Зараз на херсонському напрямку ворог підтягує резерви. Вже нами зафіксовано прибуття понад 120 одиниць техніки, яка вивантажується неподалік від Херсону. Зокрема, це танки Т-62 п'ятдесятирічної давнини. Такі раритети розконсервовані у зв'язку з тим, що танки Т-72 були нами досить влучно і часто знищені.
Вони підтягують резерви, вони формують нові підрозділи, але ударних груп поки що не складають.
За кілька днів до того, як ми зібралися у контрнаступ, вони намагалися промацати наші позиції підходами, в тому числі, із застосуванням маскарадного переодягання у форму ЗСУ
Нова жива сила та її старі танки, вони для захисту будуть використовувати чи для майбутніх атак?
Вочевидь, коли ми перейшли у контрнаступ, зараз для них основна тактика це захист. І вони протягом кількох тижнів готували собі рубежі оборони. Навіть запустили на Херсонщині не працюючі до цього залізобетонні заводи для виготовлення конструкцій, щоб зачепитися та укріпитися. Для них це зараз дуже іміджевий момент — зачепитися якось за Південь України. Але ми їм цього не дозволимо. Знаємо, що вони облаштовують позиції біля Нової Каховки та Степанівки для танкових підрозділів, але наші вогневі ураження свідчать про те, що і запаси боєприпасів у них ідуть в небо, і контрольний пункт запуску безпілотних літальних апаратів напередодні нами знищений, у тому числі й командний пункт одного з підрозділів.
Замість того ворог, наносячи ракетні удари по Миколаївщині зокрема, ширить своїми пропагандистськими каналами інформацію про те, що знищені наші командні пункти, але це елемент гібридної війни, який нам дуже добре знайомий. Ми знаємо, як реагувати на подібній фейки.
Що відбувається на окупованих територіях Херсонщини та Миколаївщини?
Окуповані території Херсонщини і частина Миколаївщини, де проходить адмінмежа, там наразі активізувалися партизанські рухи і це дуже відрадно чути. Ми розуміємо, що народ не втратив віри у те, шо будуть звільнені ці території. Вони свідомі того, що вони є українцями, і вони готові боротися за свою ідентичність.
Ще один фронт це острів Зміїний. Важливий плацдарм, який дозволяє контролювати шляхи на Чорному морі й повітряний простір. Наприкінці квітня та початку травня наші сили знищували там техніку і катери російських військ. Що зараз там відбувається?
Зараз ворог намагається там укріпитися і свідомий того, що ми отримуємо нове обладнання та озброєння для нищення далеких морських цілей. Вони встановлюють там системи ППО, якими будуть намагатися захистити свої кораблі від уражень нашими "Гарпунами". Тому вони намагаються також облаштувати й атакуючі позиції. Зі Зміїного їм буде краще дістатися до півдня Одещини.
Тобто російська техніка якась, вона присутня там ?
Так, за нашою інформацією, вона там є, але сподіваюся, що це ненадовго.
Що відбувається зараз на території так званої ПМР ?
Зараз всі ці активності, які були спровоковані і підживлені певними зусиллями спецслужб Росії, зійшли нанівець. Тому що потримавши те населення у певному напруженні, вони побачили, що свідомі громадяни обрали для себе тактику ретирування і просто полишили цей регіон. Почався масовий виїзд чоловічого населення і евакуація людей.
Ми проаналізували стан військових та сил, які там базуються, і ви самі можете усвідомити, що протягом кількох років там перебували військові, які вважалися у закордонному відрядженні. Вони отримували підвищене грошове забезпечення, вони облаштували там собі житло і всі позиції побутові були настільки налагоджені, що все це розхитало бойовий дух. Якщо оперативні резерви ще якимись силами проводилося до тями, то основний контингент висловлював дуже низький моральний дух. Протягом двох тижнів спостерігався підвищений рівень терористичної загрози, а потім вони навіть самі втомилися і понизили його до жовтого.
Кордони з невизнаним Придністров'ям захищені надійно, укріплені, в тому числі підсилені відповідними силами оборони.
Небезпека висадки російського десанту на узбережжя Одеси, про це говорять з першого дня повномасштабного вторгнення з 24 лютого. Наразі ця загроза залишається чи ні?
Загроза висадки десанту залишається хоча б тому, що ворог в морі присутній, його потужності морські ще достатньо переконливі. Ландшафт узбережжя чорноморського все ж таки має вразливі ділянки, які нами вивчені й підготовлені для цього. Але нам трошки не вистачає розуміння від місцевого населення, яке, на жаль, віддає перевагу сонячним дням, бажанню погрітися на сонці, а не усвідомлюють того, що ми все ж таки перебуваємо ще в стані війни й ми готуємося відбивати атаку.
Ви зараз про мешканців Одещини ?
Я зараз про мешканців узбережжя і поціновувачів пляжного відпочинку.
А фіксуються такі випадки, коли люди не слухаються ?
На жаль, так. На жаль, фіксуються такі випадки, коли люди надають перевагу літньому пляжному відпочинку замість свідомого розуміння, що це небезпечно і може спровокувати ворога.
Якщо підсумувати цю загрозу небезпеки для Одещини за три місяці от на цьому етапі війни. Як ви можете схарактеризувати, що хоче РФ для Одещини? Що вони хочуть, яка у них мета зараз?
Я думаю, що вони хочуть цього для себе в першу чергу, а ніяк не для Одещини. Ми їм не цікаві як елемент турботи, ми їм цікаві як елемент здобутку. Одещина для них знакова для того, щоб довести свою силу та потужність, свою хоч якусь спроможність в чомусь перемогти, але це завідомо програшна позиція. Ми вже не один раз довели, що цього не станеться.
З 23 травня почав діяти режим обмеження в прикордонних ділянках Одеського, Білгород-Дністровського та Болградського районів. Будь ласка, поясніть чим це продиктовано?
Ну, по-перше, ми все ж таки свідомі того, що навіть деморалізований ворог і органи його оборони можуть бути все ж таки спрямовані в атаку. Тому розуміючи, що кордон – це зона небезпеки, це зона загрози в найближчий спосіб, тому було прийнято таке рішення, що ділянки, які впритул прилягають до кордону, мають бути додатково захищені хоча б в режимний спосіб.
Тобто обмежено пересування цивільного населення на випадок, якщо там стануться якісь сутички з диверсійними групами, якісь прориви, спроби, якісь провокації – це суто через захист населення. Ну і, крім того, є у нас така цікава і не проста транзитна ділянка кордону і, на жаль, у нас є проблема ухилянтів – тих, хто намагається якось уникнути призову на військову службу й опинитися закордоном, щоб переховатися, перечекати цей час. Таку транзитну ділянку такі несвідомі громадяни можуть використати на свій спосіб, тому було посилено режимні обмеження, у зв’язку з чим проводяться додаткові опитування, додаткові вивчення обставин на контрольних пунктах "Маяки" та "Удобне". І там перевіряється достовірність даних про мету поїздки, яку заявляють громадяни.
Читайте також: Заборона на рух через Паланку, рибальство та полювання: у трьох районах Одещини введуть режимні обмеження
Впродовж цієї теми, з 24 травня подовжили загальну мобілізацію, як це буде проходити в Одеській області, так процедурно, де саме будуть викликати людей, чи можуть умовно вручати повістки на вулицях?
Справа в тому, що не має нікого лякати ця практика вручення повісток на вулицях, на блокпостах, в інших місцях. Ці повістки – це не вирок, це не визнання вашої абсолютної мобілізації негайної і раптової. Це спосіб звірити резерви, це спосіб уточнити наявність тих спеціальностей, тих фахових напрямків, які для нас сьогодні важливі.
Тому, якщо ви отримали таку повістку, я думаю, як будь-який свідомий громадянин, ваша задача просто з’явитися до відповідного органу, засвідчити свою згоду на те, що ви надаєте про себе певну інформацію уточнюючу, і для себе з’ясувати потребу у вас держави, потребу у вас війська наразі, і тоді приймати рішення.
Люди, які не мають бойового досвіду, вони після того як їм вручили повістку і, можливо, вони будуть потрібні для армії, вони повинні проходити навчання якесь? І скільки воно триватиме?
Так, звісно. Вони проходять обов’язково навчання, обов’язково відбувається злагодженння підрозділів. Хочу, щоб у всіх склалося правильне враження, ну, нема такого, що люди абсолютно молоді в сенсі досвіду, тобто абсолютно не свідомі і зелені, як їх називають, одразу кидаються в бій. Ну, нема такого. Є люди, які не до кінця усвідомили те, чому їх навчили. І прийшовши на передову не бачать себе там, не розуміють тої небезпеки, яка на них наступає, можливо, перебільшують її в своїй свідомості. Такі моменти теж нами опрацьовуються, у нас і служба морально-психологічного забезпечення, яка працює з цими людьми. Тому давайте не розганяти паніку, а розуміти, що того, кого армія закликає допомогти і призиває до своєї лави, вона його і готує, і навчає, і забезпечує. Можливо, не так швидко, як цього хочеться, але все ж таки ми над цим працюємо.
Читайте також: Мобілізація на Одещині: чи законно видавати повістки на блокпостах та вішати їх на двері
Якщо люди втрачають зв’язок з рідним, близьким, які перебувають в лавах ЗСУ чи інших підрозділів в районі бойових дій, вони починають публікувати дописи у соцмережах про пошук зниклих людей. Який алгоритм дій є?
По-перше, в кожному військовому угрупуванні, в кожній частині є спеціальний спосіб зв’язку. Перше – звернутися до того командира, у якого на службі знаходиться ваш родич. Друге – існування загальнонаціональної гарячої лінії, існує номер 16-48 загального контакту, за яким можна запитати всю необхідну інформацію і отримати її. Також є спецномер для звернення з-за ,кордону, тому що ми усвідомлюємо, що багато хто ідучи на фронт, відправив своїх близьких, наприклад, закордон. Тому завжди є зв’язок, завжди є спосіб дізнатися і, зрештою, ми готові і відкриті. Є майже у кожного формування свої фейсбук-сторінки, на які також можна звертатися і обов’язково отримати відповідь.
Ви зараз очолюєте координаційний центр охорони та оборони Півдня, але ваш рідний підрозділ – це морські прикордонники. Розкажіть, будь ласка, як вони зустріли та тримають зараз удар?
Морські прикордонники залишаються зараз на службі під гаслом морської охорони. Ми як були, так і залишаємось напоготові відбиття будь-якої ворожої агресії. Наразі ми працюємо в угрупованнях різнорідних сил спільно з колегами, які теж служать на морі й виконуємо всі завдання. Від протидиверсійної роботи до безпосередньо бойових завдань. Тобто ми на службі, якщо ви нас не бачите, то це добре.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
