Батьки тернопільського бійця Миколи Курика, який загинув на війні, захищаючи Україну, розповіли про життєвий шлях свого сина.
За словами матері бійця Софії Курик, Микола з дитинства мріяв стати військовим. Тому після 9 класу вступив до військового ліцею у Львові.
"Ми розуміли, що він не може бути військовим, бо він алергетик-асматик. Але він з дитинства мріяв бути військовим. Він наполягав. І зламати цю мрію ми не могли".
Коли Миколі виповнилося 10 років, батьки віддали сина до художньої школи. Його викладач Ігор Зілінко розповів, що Микола був старанним учнем.
"Коли ми з ним робили якісь завдання, то відповідальність за якість виконання роботи була на першому плані. Тобто, це характеризує його як старанного, добропорядного учня".
Коли розпочалася повномасштабна війна, Микола без вагань пішов захищати Батьківщину. Він був бійцем добровольчого батальйону "Сонечко УПА", розповів побратим Миколи із позивним "Сірий".
"Він буквально за два тижні війни виріс із рядового бійця до командира окремої групи. Вони виконували досить складні місії. І навіть в останній день, коли він ще був живий, він до мене підійшов і спитав: "Сірий, це шлях воїна?". Я кажу, так, братику, це шлях воїна".
Софія Курик й тепер удома готує улюблену страву сина – макарони по-флотськи.
"Він любив це, готував цю страву самостійною І знаєте, найголовніше, – йому це вдавалося. Було смачно".
Окрім кулінарії, Микола захоплювався риболовлею.
"Снасті він купував за свої гроші. Він як заробив, то не витрачав марно. Він купував те, що йому для душі".
Микола загинув під час виконання бойового завдання 31 березня на Київщині.
"Він йшов на війну усміхнений, світлий, такий вже дорослий. А я проводжала й серце стискалося. Воно відчувало".
Посмертно Микола отримав нагороду від Головного управління розвідки "За бойові заслуги" .
"Наш син загинув, захищаючи Україну. І завжди він залишиться для нас героєм і гордістю для нашої держави", – розповів батько бійця Володимир Курик.
Читайте також
- На Тернопільщині попрощалися з військовослужбовцем Михайлом Яцковським
