Дарію Конет, яка проживає на Тернопільщині, депортували з села Лещава-Горішня під час операції "Вісла". Село тепер належить до Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Дарії було 9 років.
За її словами, через пів століття вона повернулася додому. Коли побачила рідне подвір'я – заплакала. Під час депортації її сім'я з дому привезла корову, молитовник, образи і Кобзар.
Молитовник 18 століття – єдина річ з дому, яку зберегла Дарія Конет. Жінка розповідає, цю книжку в її родині передавали в покоління в покоління.
"Цей молитовник миші погризли, старенький такий порваний, 1772 року. Я молилася по ньому весь час, у бур'янах сиділа і тільки молилася".
Депортували всю сім'ю Дарії Конет.
"Дві години давали на збір. Фіру запрягли, до воза корову з-заду прив'язали, поставили на фіру, борон і плуг, бо каже: "Куди їдемо, там буде десь земля, щоб можна було працювати. І нас 9 людей помістилося на фірі. Що можна було взяти? Ще поставили скриню зі святковою одежею, де були образи і, пам'ятаю, твори Шевченка і Біблію. В селі були крики, зойки, плачі, тому що люди не хотіли покидати свою землю".
Поселилися в селі Ворвулиці поблизу Заліщиків. У сім'ї було семеро дітей. Всі дівчата, – розповідає Дарія. Спочатку, каже, не мали ні житла, ні їжі.
"У селі не було вільної хати, то ми жили у землянці два тижні, а потім звільнилася хата, там виселили людей у Сибір. Ми чекали весни, щоб розмерзлася земля. Ми ходили, питали людей, де посаджена картопля, збирали, розморожували і їли. А ми, малі діти, ходили по жебрах з торбами, просили людей, щоб щось дати".
Жінка зберігає першу фотографію, зроблену на Тернопільщині. Світлині майже 80 років. Сім'я у саду біля будинку в селі Ворвулинці.
"Тут мама наша, сестри, бабуся Розалія, ще татова мама жила. Тато наш у вишитій сорочці. Коли ми приїхали сюди, ніхто не ходив у вишитій сорочці, тільки наш тато. Взагалі у нас в селі була дуже розвинена культура, притримувалися українських традицій, ходили у вишиванках всі".
Є і фото, яке зробили в 1999 році. Тоді Дарія вперше після депортації приїхала додому в Лещаву-Горішню. На світлині – жінка стоїть на своєму подвір'ї.
"Зберігся ще кірат, який був в тата, стодола і видно ліс. У нас кругом-кругом села був ліс".
Ще раз жінка поїхала у рідне село у 2006 році. Тоді на її подвір'ї вже стояв новий будинок.
Читайте також
- Операція "Вісла": історик з Рівного розповів про депортацію своєї родини
- "Це злочин радянського керівництва". Історик про 75 річницю операції "Вісла"
