"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському
ФОТО: Суспільне Чернігів

Пральну машинку вирвали разом з водопровідною трубою, винесли дитячі речі з будинку, а разом з ними мікрохвильову піч і телевізори. Все це росіяни вкрали під час окупації з будинку Марини П’ятої. Жінка виїхала з села через поля і болота за день до того, як в її будинок зайшли російські солдати. Як виїжджала з села і що сталося з родинним будинком після окупації, розповіла в інтерв'ю Суспільному.

Ранок, який я ніколи не забуду

У перший день війни мені зранку подзвонила мама. "Збирайтеся, в Україні розпочалася війна", — були її слова у слухавку. Батьки мої живуть в селі в Михайло-Коцюбинському, ми зібрали речі і поїхали туди, сподіваючись, що в села заходити ніхто не буде. Коли їхала з Чернігова до Михайло-Коцюбинського, я не вірила до останнього, що щось подібне станеться. Моторошно було від того, що вже на вулицях міста стояло дуже багато черг на заправку і в магазини. Я була впевнена, що все буде добре. Наш будинок розташований в самому початку села, на краю до дороги. На початку березня через село пішла техніка. Техніки було настільки багато, що вона йшла колонами повз нас. В якийсь момент почали лунати автоматні черги. "Якщо вони зайдуть до нас, то нам все", - подумала я.

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському
"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському. ФОТО: Марина П'ята

Ми були перелякані. В якийсь момент вирішили, що нам треба їхати. Вирішальним моментом стало, коли техніка поїхала на Шестовицю. Ми знали куди вони рухались, ми чули бої. Коли їм там дісталося, вони почали повертатися в наше село. Тоді ввечері батько і чоловік сестри пішли на вулицю. В хаті залишилися я, сестра і мама, з нами була 4-річна дитина. Чоловіків не було, а ми чули обстріли на вулиці. Тоді ми почали думати, що наших чоловіків немає. Стріляли так, ніби це було біля нашого будинку. Через час батько і зять повернулися, тоді ми зрозуміли що нам потрібно їхати, іншого вибору немає.

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському
"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському. ФОТО: Суспільне Чернігів

Нас відвів сам Бог, йшло дуже багато техніки

Кожні 2 години йшло повз село по 300 одиниць техніки. Я бачила як йшли гради, танки, скільки зверху сиділо людей. Йшла шалена кількість техніки, а ми не розуміли, куди вона йде. На техніці білим кольором були намальовані круги. Нам було страшно. За тиждень війни, який провели в селі, ми жодного разу не спускалися в погріб, бо він в нас за межами будинку. Він там, де в нас гараж, а ми з малою дитиною, а туди треба бігти. Ми і сховатися не можемо, а в хаті залишатися страшно. Ми не знали, куди ховатися і що нам робити. Всі молилися, щоб вони хоча б не зупинялися і не заходили до хат. Всі розуміли, що може статися що завгодно. Ми чули, як літають ракети, ми розуміли, що вони можуть повернутися, і всі села для них стануть щитом, бо їх не зможуть трощити, там де є мирне населення. Так і сталося, вони почали повертатися в село, коли отримали дуже добру і гарячу відсіч з Чернігова. 1 березня ми дізналися, що в сусідньому селі Левковичі розстріляли 4-х хлопців, які захищали своє село. Двоє з них мої знайомі. Стало взагалі невимовно страшно, бо боялися не за себе, а за дитину, яка нічого не розуміла і абсолютно ні в чому не винна. Той ранок, коли йшла колона, серце просто не витримувало ці черги з автоматів, бо ми не знали, куди стріляють. Боялися дуже, бо біля нашого дому якраз електрична станція. Остання крапля була, коли вони поставили практично поряд з будинком танки й почали стріляти на Чернігів. Вирішили 3 березня зранку їхати.

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському
"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському. ФОТО: Марина П'ята

Ми їхали закритою дорогою з села, рятуючи свої життя

Ми не знали, що нас чекає, ми просто сіли і їхали трохи далі від села. Міст на Чернігів тоді вже був замінований, ми поїхали через болота, але машина у багнюці почала тонути. У мене стигла кров, а дитина сиділа заціпеніла. Був страх, що якщо ми зараз загрузнемо, то нам доведеться повертатися пішки в село, іншого виходу немає. Батько йшов попереду і перевіряв місця, щоб машина ніде не просіла, а ми їхали за ним. Це було місце, де раніше стояли танки. Ми розуміли, що десь могла лишитися міна, це було страшно. Вибору в нас не було, або ми маємо виїхати, або повертатися в село. Довкола були перевернуті і згорілі машини, а ми продовжували їхати далі. Через 1,5 години, як ми проскочили Ягідне, туди зайшли росіяни.

Мені здається, що сон, а я просто ще сплю

Ключі від нашого будинку ми залишили сусіду, він весь час був між двома будинками. Своїм і нашим. Через час росіяни прийшли в наш будинок. Тоді з’явилося відчуття, що вони знали, куди йти. Де залишились пусті хати, куди можна зайти і де щось взяти. Все було відомо. Вони годували наших курей, а потім їли їх. Нашому сусіду казали: "ти, дядя, іді, ми курєй самі покормім". В цей час в нашому будинку витягнули і забрали 2 плазмових телевізори, мікрохвильову піч, вирвали з трубою навіть нашу пральну машину. Лилася вода, а вони продовжували все виносити. Весь дитячий одяг перевернули, весь жіночий одяг перевернутий догори дригом. В гаражі в батька винесли бензопили і всі інструменти, які тільки можна було там знайти. Винесли все під чисту. В літній кухні вирвали маленький телевізор і повезли з собою. Вони приходили в наш дім трьома заходами. В перший прихід забрали техніку, а потім на другий захід прийшли інші і забрали те, що залишилось після перших, на третю хвилю забрали пральну машину. В будинку було багато ікон, дуже багато, вони їх не чіпали. Дивилися на ікони та виносили всю техніку з нашого будинку.

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському
"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському. ФОТО: Марина П'ята

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському
"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському. ФОТО: Марина П'ята

Добре там, де нас немає. Я хочу додому!

Я досі не можу повірити в те, що сьогодні відбувається в нашому рідному краї. Чого так сталося? Через що стільки людей загинуло? Стільки маленьких дітей їдуть, люди залишають все своє життя і їдуть, а куди? Так до українців ставляться добре, але ми всюди чужі. Я завжди хотіла поїхати в іншу країну, працювати, можливо жити, тепер я розумію, що добре там, де нас нема. І я хочу додому, просто хочу додому. Все можна відбудувати, заробити і купити. Абсолютно все! Але родину і Батьківщину купити не можна, скільки б грошей не було.

"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському
"Дивилися на ікони і виносили пральну машинку": як росіяни мародерили в Михайло-Коцюбинському. ФОТО: Марина П'ята

Багато осуду, що люди залишають країну, але ніхто не має права судити, бо в кожного своя історія, свій біль і свій жаль. Я дякую Богу, що ми живі і дай Боже повернутися в свій дім!

Читайте також:

Через водопілля на Новгород-Сіверщині можливе підтоплення доріг та мостів

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди